Мідний вершник (пам'ятник)

Мідний вершник

59°56′11″ пн. ш. 30°18′07″ сх. д.
Тип монументальна скульптураd
Статус спадщини об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Країна  Росія
Розташування Санкт-Петербург
Архітектурний стиль класицизм
Скульптор Етьєн Моріс Фальконе
Матеріал бронза, граніт
Висота 10,4 м
Засновано 1768
Встановлено 1782 рік
Стан Діючий
Ідентифікатори й посилання
Мідний вершник (пам'ятник) (Росія)

 Мідний вершник у Вікісховищі

Мідний вершник (рос. Медный всадник) кінний пам'ятник Петру І у Санкт-Петербурзі, споруджений 1782 року з нагоди сторіччя від часу сходження Петра І на престол Російської імперії. Це перший кінний пам'ятник у Росії та найвідоміший монумент Петра І.

Задум та мотиви спорудження пам'ятника

Д. О. Голіцин

Після воцаріння Катерини ІІ Сенат запопадливо вирішив на славу нової імператриці спорудити пам'ятник їй[1]. Але сама Катерина сприйняла ідею про будівництво прижиттєвого пам'ятника самій собі як прояв грубої улесливості. Діючи дуже далекоглядно самодержиця вирішила звести пам'ятник не собі, а засновнику міста Петру І, щоб показати себе наступницею починань першого російського імператора, розраховуючи принагідно, що пам'ятник послужить не тільки славі Петра, а й також її власній[2].

Восени 1764 року Сенат прийняв указ про необхідність донесення головним директором Канцелярії будівель І. І. Бецьким до імператриці питання про вирішення подальшої долі пам'ятника Петру І роботи Бартоломео Растреллі та Алесандро Мартеллі. Цю статую було відлито з бронзи ще за велінням Єлизавети Петрівни, але у зв'язку з її кончиною монумент так і не був встановлений. 17 жовтня 1764 року Бецькой повідомляв Сенату, що імператриця не схвалила проект пам'ятника, тому що він не настільки грандіозний, аби представляти великого монарха і слугувати окрасою столичного міста[3]. В той же час імператриця зволила повеліти Бецькому зібрати досконаліші проекти монумента від відомих художників[3].

Пошуками скульптора для майбутнього пам'ятника активно цікавилася і сама Катерина ІІ, з цього питання вона багато листувалася з російським посланником в Парижі князем Д. О. Голіциним та відомим філософом Дені Дідро.

Примітки

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.