Мізерабілізм

Мізерабілізм (фр. miserabl, англ. miserabiliste — нещасний) — напрямок у образотворчому мистецтві Франції повоєнних років (після 1945). Характерний розвитком теми пригніченості, депресії, розгубленості людини перед могутніми та ворожими до людини обставинами суспільного життя. Представників мізерабілізму не підбадьорило навіть закінчення 2-ї світової війни.

Мізерабілізм дехто вважає художньою аналогією філософії екзистенціалізму.

Представники течії ніколи не виступали єдиною спільнотою, хоча деякі з них і були знайомі один з одним, спілкувалися. Засновником течії вважають французького художника на ім'я Франсіс Грюбер (Francis Gruber). Другим після Грюбера був Бернар Бюффе, твори якого відрізнялись безрадісністю та пригніченим настроєм. До мізерабілістів зараховують і твори Жана Карзу, хоча він не відмовлявся від зображення і радісних сторін життя.