Мій сусід Тоторо

Події розгортаються у квітні 1957 року. Професор Токійського університету Кусакабе Тацуо і його дві доньки — Сацукі та Мей — переїхали до японського села, щоб бути ближче до шпиталю, де перебуває їхня мати Ясуко. Новий дім Кусакабе — старий занедбаний будинок біля японського святилища. Облаштовуючи житло, Сацукі та Мей виявляють у своєму домі дивних істот, схожих на пухнасті чорні кульки — «чорних чорнявок», «сажистиків» (японських духів покинутих будинків сусуватарі-«煤渡», дослівно «мандрівна сажа»), а також розкидані кимось жолуді. Сестри безуспішно намагаються знайти «чорних чорнявок» знову, і тільки Мей вдається побачити їх удруге.

Дівчатка відвідують матір і хваляться, що живуть «в будинку з привидами». Лікарі обіцяють, що Ясуко скоро видужає. Граючись на подвір'ї, Мей помічає двох малих тоторо, які збирають жолуді. Погоня за ними приводить дівчинку до величезної криптомерії (камфорне дерево). Під її кореневищем Мей знаходить велике дупло і ненароком провалюється в нього, впавши до печери великого Тоторо — «хранителя лісу», на животі якого Мей і засинає. Сацукі вирушає на пошуки сестри та знаходить її в лісі, коли та спить. Мей розповідає старшій сестрі та батькові про побачене. На питання Сацукі, чи вдасться побачити Тоторо і їй, батько відповідає, що так, якщо пощастить. Усі разом вони вирушають на прогулянку в пошуках дупла та печери, але дупла на місці не знаходять.

Сацукі доводиться взяти Мей із собою до школи. На шляху додому вони опиняються під дощем, але місцевий хлопчик Канта позичає Сацукі парасольку. Старша сестра вирішує почекати батька з роботи на автобусній зупинці, щоб провести його під дощем. Непомітно для неї на зупинку приходить Тоторо, якому вона пропонує парасольку. Той дуже задоволений і дарує дівчаткам пакуночок із насінням. Узявши парасольку, Тоторо кличе автобус, який виявляється багатолапим летючим котом Котобусом.

Сацукі та Мей садять подаровані насінини, але вони не проростають декілька днів. Якось уночі вони обидві побачили усіх трьох тоторо, що танцюють навколо місця, де були посаджені насінини. Дівчатка приєднуються до трійці, і, після певного ритуального дійства, саджанці виростають височезними деревами. Тоторо беруть Сацукі і Мей на верхівку дерева й співають усю ніч, виграючи на сопілці. Коли дівчата прокидаються, дерева зникають, але їхнє насіння справді проростає.

Наступного дня з лікарні повідомляють, що мама не зможе повернутися додому на вихідні. Засмучена Мей свариться зі своєю старшою сестрою і сама вирушає до матері, але по дорозі губиться. Стурбована Сацукі і жителі села всюди шукають її, але безуспішно. Тоді Тоторо на прохання Сацукі допомагає її розшукати. Котобус відносить дівчаток у лікарню Сітікокуяма. Дівчата потай дивляться на маму, що видужує, і батька, котрий прибув її провідати. Дівчата залишають матері качан кукурудзи, який Мей зірвала раніше.

Під час титрів демонструються сцени повернення мами додому і гру Мей з однолітками. За ними спостерігають усі три тоторо.

«Мій сусід Тоторо» був створений Міядзакі Хаяо, щоб представити втрачену через економічні досягнення природу Японії, а також розкрити дивний дитячий світ страхів та уяви, який можуть бачити лише малюки. Фільм здобув велику популярність у Японії і перетворив його режисера на загальновизнаного національного мультиплікатора Японії.

Аніме було представлено вперше 16 квітня 1988 року в Японії. За перші місяці стрічку переглянуло 800 тисяч глядачів. Утім оцінки були прохолодними. Негативно сприйняли «Тоторо» фани аніме та анімаційні критики. Проте дуже позитивну оцінку картині за оригінальний та сентиментальний світ Міядзакі дали кінокритики, які зазвичай зневажали мультиплікаційне мистецтво. Саме завдяки цим теплим відгукам стрічка зайняла того ж року перше місце серед «10 найкращих фільмів Японії». У квітні 1989 року «Тоторо» було показано по японському телебаченню, що збільшило кількість симпатиків картини серед різних вікових груп Японії. Випуск стрічки на DVD у 2001 році побив усі рекорди продаж у країні.

У 2002 році було випущено короткометражне продовження «Тоторо» — «Мей і Кошеня-автобус», аніме для Музею студії Ghibli.

У 2006 році студія Волта Діснея виконала офіційний дубляж англійською мовою.

У 2012 році зусиллями інтернет-порталу «Гуртом» мультфільм було продубльовано українською мовою на студії «Омікрон».

• «Мій сусід Тоторо» — манґа-адаптація аніме.
• 10160 Тоторо — астероїд, названий на честь одного з персонажів аніме[2].

• Мій сусід Тоторо на сайті IMDb (англ.)
• Мій сусід Тоторо в енциклопедії аніме на сайті «Anime News Network»(англ.)