Мікоян Альберт Маміконович
Альберт Маміконович Мікоян (нар. 2 лютого 1939, Боржомі) — радянський футболіст, що грав на позиції нападника та півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.
Альберт Мікоян | ||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Альберт Маміконович Мікоян | |||||||||||||
Народження | 2 лютого 1939 (82 роки) | |||||||||||||
Боржомі, Грузинська РСР, СРСР | ||||||||||||||
Громадянство | СРСР | |||||||||||||
Позиція | нападник/півзахисник | |||||||||||||
Інформація про клуб | ||||||||||||||
Поточний клуб | завершив виступи | |||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||
1961 | «Локомотив» (Тбілісі) | |||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. |
Відомий насамперед виступами за футбольний клуб «Волинь», де був одним із найкращих футболістів 60-х років XX століття, та тренерською діяльністю у дитячо-юнацькій школі, юнацьких та молодіжних командах луцького клубу.
Клубна кар'єра
Альберт Мікоян народився у 1939 році у грузинському місті Боржомі. З 18 років виступав за місцеву любительську команду «Авангард». У 1961 році молодого футболіста запросили до команди майстрів — тбіліський «Локомотив». Після нетривалих виступів за тбіліський клуб Альберта Мікояна призивають у ряди Радянської Армії. Служити строкову службу Мікоян потрапив на Волинь. Талановитий молодий футболіст звернув на себе увагу армійського клубу з Володимира-Волинського, який успішно виступав у чемпіонаті області та України. У товариських іграх з командами майстрів володимирська армійська команда часто перемагала іменитих суперників, і успішна гра молодого нападника не залишилась непоміченою — Альберта Мікояна запросили грати в обласний центр Волині — Луцьк, команда якого грала в тодішньому класі «Б». Дебютував Мікоян за луцький клуб 25 липня 1965 року, і швидко став одним із лідерів нападу та улюбленцем вболівальників команди. Але після важкої травми футболісту довелось змінити амплуа — спочатку флангового захисника, потім центрального оборонця, а в кінці футбольної кар'єри — ще й опорного півзахисника. Альберт Мікоян виступав за «Волинь» до 1971 року. Після невдалих виступів у другій союзній лізі луцький клуб було вирішено розформувати, і на його місці було створено уже армійський клуб, старший тренер якого не бачив місця у складі команди для уже вікового гравця, яким на той час став Мікоян. Після нетривалих виступів за команди колективів фізкультури області Альберт Мікоян остаточно повісив бутси на цвях.
Тренерська кар'єра
Після закінчення футбольної кар'єри Альберт Мікоян почав кар'єру тренера. Спочатку колишній футболіст керував секціями в ДЮСШ, а пізніше перейшов на роботу до групи підготовки молодих футболістів при команді майстрів «Торпедо». Уже за кілька років прийшли і перші значні успіхи. У 1980 році молоді луцькі футболісти під керівницством Мікояна виграють всеукраїнський турнір «Юність», а наступного, 1981 року, здобувають срібні нагороди чемпіонату України серед груп підготовки команд майстрів вищої, першої та другої ліг чемпіонату СРСР. У 1983 році нетривалий час працював у тренерському штабі головної команди «Торпедо», після чого продовжив роботу по підготовці молодих футболістів у ДЮСШ, а з 2000 року — вже у спеціалізованій ДЮФШ «Волинь». Його вихованці неоднократно ставали переможцями та призерами Дитячо-юнацької футбольної ліги України. У 2001 році вихованці Альберта Мікояна стали переможцями у своїй віковій групі, обігравши у фіналі молодь донецького «Шахтаря».[1] За час роботи в дитячо-юнацькому футболі підготував для луцької команди багатьох нині відомих футболістів — Володимира Мозолюка[2], Олександра Кирилюка, Олександра Войтюка, Олега Герасим'юка. У вересні 2009 року Альберту Мікояну було присвоєне звання Заслуженого працівника фізкультури і спорту України.[3]
Примітки
- http://www.ffu.org.ua/ukr/duflu/arch2/?sezon_id=2000/2001
- http://ukrfootball.ua/exclusive/volodimir-mozolyuk-pislya-porazok-vid-veresa-u-misto-bulo-krashche-ne-vihoditi
- Архівована копія. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 22 квітня 2015.