Мілійська мова
Мілійська мова, також відома як лікійська B (або лікійська 2) — це давня анатолійська мова, що раніше вважалася діалектом лікійської, але нині переважно розглядається як окрема мова[1]. Вона збереглася у двох написах: один із 45 складів на тримовній стелі у Ксантосі і ще один, коротший, на саркофазі в Антіфеллі. Ксантоський напис віршований і строфи у нього поділені за допомогою ⟨)⟩.[2]
| Мілійська мова | |
|---|---|
| млікійська B | |
| Поширена в | Лікія |
| Регіон | Анатолія |
| Етнічність | лікійці, мілійці |
| Носії | мертва |
| Писемність | Лікійське письмо |
| Класифікація |
|
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | imy |
Примітки
- Hammarström, Harald; Forkel, Robert; Haspelmath, Martin; Bank, Sebastian, eds. (2016). "Milyan". Glottolog 2.7. Jena: Max Planck Institute for the Science of Human History.
- Pedersen, Holger; Caroline C. Henriksen; E. F. K. Koerner (1983). A glance at the history of linguistics: with particular regard to the historical study of phonology: Holger Pedersen (1867-1953). studies in the history of the language sciences 7. Amsterdam; Philadelphia: John Benjamins Publishing Company. с. 27.
Посилання
- Hammarström, Harald; Forkel, Robert; Haspelmath, Martin; Bank, Sebastian, eds. (2016). "Milyan". Glottolog 2.7. Jena: Max Planck Institute for the Science of Human History.
- Digital etymological-philological Dictionary of the Ancient Anatolian Corpus Languages (eDiAna). Ludwig-Maximilians-Universität München. Процитовано 14 березня 2017..
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.