Мінаур (футбольний клуб, Бая-Маре)

• Примітка: У 2010—2012 і 2016—2017 роках клуб не існував.

ФКМ «Бая-Маре» у сезоні 2015/16

Клуб був заснований у 1948 році під назвою «КСМ Бая-Маре» в результаті злиття місцевих команд «Фенікс» (засновано у 1932 році) та «Мінаур» (засновано у 1927 році)[2]. Але вже за два роки, у 1950, назву було змінено на «Металул» (рум. Metalul).

1955 року «Металул» вийшов у Лігу III, третій за рівнем дивізіон країни, а наступного року — і до Ліги ІІ. З цього ж моменту команда три роки поспіль змінювала назву: 1956 року команда отримує ім'я «Енергія Трустул Мінер» (рум. Energia Trustul Miner), 1957 року — «Мінерул» (рум. Minerul), а 1958 року повертає свою першу назву «КСМ Бая-Маре».

1959 року команда, виступаючи у другому дивізіоні, сенсаційно дістається до фіналу Кубка Румунії, де зазнала поразки 0:4 від столичного «Динамо»[3].

У 1960-ті роки у клубі відбулось кілька знакових подій. Після чергової зміни назви у 1962 році, цього разу на «Мінерул», наступного року Мірча Сасу став першим гравцем в історії клубу, який був викликаний в національну збірну Румунії. А вже 1964 року клуб виграв Лігу II і вперше в історії вийшов у Лігу I (щоправда попередник «Мінерула», «Фенікс», вже грав у вищому румунському дивізіоні перед Другою світовою війною). Втім, посівши у дебютному сезоні 13-е місце з 14 у Лізі I, клуб відразу вилетів назад до другого дивізіону.

1975 року команда отримує назву ФК «Бая-Маре» і 1978 року під цієї назвою повертається у вищий дивізіон, де цього разу зуміла себе добре проявити: у 1979 році клуб фінішував 5-им з 18-ти, а наступного сезону провів свій найкращий сезон, посівши 4 місце. Втім третій сезон команда провела вкрай невдало і посівши 1981 року передостаннє 17 місце, клуб вилетів з елітного дивізіону.

1982 року «Бая-Маре» знову вийшов до фіналу Кубка Румунії, де і цього разу поступився «Динамо» (2:3)[3]. Втім оскільки «динамівці» виграли у тому сезоні і чемпіонат, кваліфікувавшись до Кубка чемпіонів, «Бая-Маре» вперше у своїй історії отримав шанс зіграти у єврокубках, потрапивши у першому ж раунді Кубка володарів кубків на мадридський «Реал», очолюваний легендарним Альфредо Ді Стефано. Вистоявши вдома у першій грі (0:0), «Бая-Маре» фактично без шансів поступився в гостях на «Сантьяго Бернабеу» (2:5)[4], достроково завершивши свій єдиний євросезон[5]. Влітку того ж 1982 року «Бая-Маре» зіграв товариську гру проти італійської «Фіорентини» в Італії і виграв 3:1 у команди, в складі якої виступали чемпіони світу 1982 року італійці Джанкарло Антоньйоні та Франческо Граціані, а також Даніель Бертоні та Даніель Пассарелла, обидва чемпіони світу чемпіони світу 1978 року з Аргентиною[6].

1983 року «Бая-Маре» виграв другий дивізіон і знову вийшов до вищої румунської ліги, де у першому сезоні команда закінчила на 15 місці з 18 і врятувала себе від вильоту, але наступного розіграшу стала передостанньою, 17-ою, і покинула Дивізію А, після чого змінила назву на «Марамуреш», під яким тривалий час виступала у другому дивізіоні.

Поліпшення результатів відбулось лише 1993 рік року, коли «Марамуреш» дістався півфіналу Кубка Румунії, а 1994 року, після серії середніх та поганих сезонів у Лізі II протягом останнього десятиліття, клуб посів перше місце і вийшов до Ліги I вчетверте за свою історію. У сезоні 1994/95 «Марамуреш» дійшов до чвертьфіналу Кубка Румунії, але наприкінці сезону з 17 місця повернувся до Ліги II.

1998 року команда вчергове змінює назву, цього разу назад на ФК «Бая Маре», а вже наступного року вилітає до третього дивізіону, щоправда ненадовго — вже у першому сезоні 1999/00 команда з першого місця повертається на другий щабель румунського футболу.

2001 року команда виграла плей-оф за право виступу у вищому дивізіоні, проте власник команди вирішив продати місце команди в Лізі I клубу «Бакеу», що саме вилетів з вищого дивізіону, аргументуючи продаж місця відсутністю фінансових ресурсів для утримання команди у вищому дивізіоні[7], через що клуб продовжив виступи у Лізі II. Наступного 2002 року «Бая-Маре» знову кваліфікується у плей-оф, але цього разу програє його.

2004 року клуб вилетів до Ліги III, з якої повернувся у 2006 році, але 2007 року знову вилетів до третього дивізіону і зіткнувся з серйозними фінансовими проблемами. Тоді ж бразилець Айрес Серкейра Сімао став першим іноземним гравцем, який коли-небудь грав за ФК «Бая-Маре».

У сезоні 2007/08 серія поганих результатів та страйк гравців через невиплату зарплат та бонусів не дозволили команді підвищитись у класі, проте на початку сезону 2008/09 клубу вдається підписати кількох гравців з досвідом виступів у вищому дивізіоні Румунії, таких як Даніель Реднік та Сорін Йоді, ставши тим самим головним фаворитом, щоб вийти в Лігу II, що клубу і вдалось зробити з першого місця.

Закінчивши сезоні Ліги II 2009/10 на 8-му місці, клуб був розпущений влітку 2010 року через фінансові проблеми[8], але влітку 2012 року він був поновлений під назвою ФКМ «Бая-Маре» (FCM Baia Mare) і був включений до Ліги IV. 2013 року команда вийшла до Ліги III, а 2015 року — до Ліги ІІ. Але і ця команда через фінансові труднощі 5 серпня 2016 року припинила своє існування.[9]

Після одного сезону клуб був знову відновлений, цього разу під назвою «Мінаур», увійшовши до складу однойменного спортивного клубу, в якому також існують чоловіча і жіноча гандбольні команди. Клуб був зарахований до складу Ліги IV — Марамуреш.[10] Тим не менш на відміну від секції з гандболу, футбольна секція досі неофіційно відома як «Мінерул», однією з минулих назв клубу, яке неофіційно і використовують вболівальники. Також кольори футбольної секції відрізняються від кольорів, які використовуються для гандболу, якщо для гандбольних команд традиційними кольорами є білий, чорний і помаранчевий, то для футболу — жовтий і синій.

2018 року відновлена команда вийшла до Ліги III[11].

ФК «Бая-Маре» був фіналістом Кубка Румунії в 1959 та 1982 роках, тоді як у Лізі I їх найкращим результатом було 4-те місце із 18 в сезоні 1979/80.

Загалом у вищому дивізіоні клуб провів сім сезонів: 1964/65 (13 місце з 14), 1978/79 (5 з 18), 1979/80 (4 з 18); 1980/81 (17 з 18), 1983/84 (15 з 18), 1984/85 (17 з 18) та 1994/95 (17 з 18)[11].

Команда грала головним чином у Лізі II, де ФК «Бая Маре» займає лідируючу позицію за кількістю других місць — 11, крім яких ще 4 рази ставала чемпіоном дивізіону.

Найбільшою перемогою команди у вищому дивізіоні стала гра проти «Оцелула» (7:1) в серпні 1979 року, однак більш пам'ятна звитяга була здобута в червні 1981 року, коли сенсаційно з рахунком 5:0 було розбите столичне «Стяуа»[12].

• Ліга I
  • Найкращий результат: 4 — 1979–80
• Ліга II
  • Переможець (4): 1963–64, 1977–78, 1982–83, 1993–94
  • Віце-чемпіон (11): 1959–60, 1960–61, 1965–66, 1966–67, 1971–72, 1981–82, 1985–86, 1986–87, 1991–92, 2000–01, 2001–02
• Ліга III
  • Переможець (5): 1956, 1999–00, 2005–06, 2008–09, 2014–15
• Ліга IV — округ Марамуреш
  • Переможець (2): 2012–13, 2017–18

• Кубок Румунії
  • Фіналіст (2): 1958–59, 1981–82

• Футболісти клубу, що викликались до національної збірної Румунії:

• Мірча Сасу (6 ігор / 1 гол): 1963: vs. Данія (1 гол); 1964: vs. Болгарія, vs. Угорщина ; 1965: vs. Чехословаччина ; 1966: vs. Португалія, vs. Чехословаччина; Також грав за УТА, «Динамо» (Бухарест) та турецький «Фенербахче».[15].
• Александру Коллер: (5 ігор / 0 голів): 1976: vs. Іран ; 1978 р .: vs. Польща ; 1979: vs. Східна Німеччина, vs. Польща, vs. СРСР
• Александру Терхеш: (3 гри / 0 голів): 1978: vs. Польща ; 1979: vs. Східна Німеччина ; 1980: Угорщина
• Ромулус Буя: (2 голи / 0 голів): 1991: vs. США ; 1992 р. vs. Мексика Також грав за бельгійський «Жерміналь Екерен» та румунські «Університатя» (Крайова) та «Динамо» (Бухарест)

• Футболісти, які грали за національні збірні до або після виступів за «Мінарул»:

• Некула Редукану – 61 ігор за Румунію, в тому числі на чемпіонаті світу 1970 року. Також грав за «Рапід» та «Стяуа». Також грав за «Стяуа» та УТА.
• Георге Горня – 4 матчі за Румунію, в тому числі на чемпіонаті світу 1970 року.
• Васіле Завода– 20 ігор за Румунію. Також грав за «Стяуа».
• Васіле Джерджелі – 36 ігор за Румунію, в тому числі на чемпіонаті світу 1970 року. Також грав за «Динамо» (Бухарест) та німецьку «Герту».
• Леонтін Грозаву — 1 матч за Румунію. Також грав за «Динамо» (Бухарест) та німецький «Саарбрюкен».
• Васіле Міріуце – 9 ігор за Угорщину. Також грав за «Динамо» (Бухарест), угорський «Ференцварош» та німецькі «Енергі» (Котбус) та «Дуйсбург».
• Франсіск Завода – 8 ігор за Румунію. Також грав за «Стяуа».
• Золтан Крішан – 46 ігор за Румунію. Також грав за «Університатю» (Крайова).

• Флорін Галаджан — чемпіон Румунії як головний тренер клубів «Арджеш» (двічі) та «Динамо» (Бухарест); Тренер збірної Румунії.
• Штефан Онісіє — чемпіон Румунії як головний тренер «Стяуа»;
• Віорел Матеяну – тренер ФК «Бая-Маре» у їх «золотий період» (1979—1981), який досяг з командою найкращого результату в історії — 4 місце у 1980 році
• Ніколае Думітру – чотириразовий чемпіон Румунії як головний тренер «Динамо» (Бухарест);
• Іон Нунвайллер — триразовий чемпіон Румунії як головний тренер «Динамо» (Бухарест);

• Офіційний сайт
• Мінаур у соціальній мережі «Facebook»
• Профіль на RomanianSoccer.ro