Міноносці типу «Дефендер»

Придбані для зовнішньої оборони Нової Зеландії вартістю близько 3200 фунтів стерлінгів кожен, чотири кораблі (фактично катери) були побудовані та оснащені двигунами John I. Thornycroft & Company у Чизіку на Темзі.[1]

Під час побудови клас був озброєний єдиною жердинною міною Мак-Евоя (McEvoy), яка мала таранити ворожий корабель і вибухнути під ватерлінією. Озброєння доповнював один двоствольний кулемет Норденфельда. На останній парі було встановлено дві 18-дюймові торпеди Вайтгеда, якими згодом були переоснащені перші міноносці — Defender та Taiaroa.[1]

1 лютого 1884 року[1] перша пара міноносців була відправлена на борту парусного судна Lyttelton з Лондона до Порт-Чалмерса, Нова Зеландія. Друга пара послідувала 3 травня 1884 року.

Для експлуатації міноносців були сформовані підрозділи торпедного корпусу Постійної міліції (регулярні підрозділи у складі Військово-морських добровольчих сил Нової Зеландії) для чотирьох головних портів — Літтелтон (Defender), Порт-Чалмерс (Taiaroa), Девонпорт (Waitemata) та Веллінгтон (Poneke).[2] У кожному з цих портів було споруджено приміщення для їх зберігання зі стапелями. Катери досить швидко морально застаріли і на 1900 рік були фактично залишені напризволяще.

• The New Zealand Maritime Index
• Winfield, R.; Lyon, D. (2004). The Sail and Steam Navy List: All the Ships of the Royal Navy 1815—1889. London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-032-6.