Веллінгтон

Місто розташовується на півдні Північного острова, на березі бухти вулканічного походження Ламбтон, що є частиною протоки Кука. Через це місто досить часто піддається сильним штормовим вітрам. Столиця оточена горбами. Місто визнане сейсмонебезпечним. Природна рослинність представлена деревами і чагарниками, серед яких переважають вічнозелені види.

За даними 2005 р. чисельність населення міської зони Веллінгтона становить 370 000 осіб. У прилеглих до міської межі населених пунктах, що регіонально відносяться до «великого Веллінгтона» проживає ще 182 000 осіб. Щорічний приріст населення становить в середньому 3.5 %. Площа міста становить 290 км².

Приблизно 19% чисельності населення складають діти молодше 15 років і близько 9% люди старші 65 років. Серед етнічних груп переважають європейці, складаючи не менше 81 % від загальної чисельності населення міста. Наступною найбільшою етнічною групою є маорі, складають більше за 4 % населення міста. Решта населення це в основному представники азійських народів і вихідці з країн Полінезії.

Переважаючою мовою спілкування є англійська. Іншими найбільш часто вживаними мовами є французька, маорі, самоан, німецька і китайська.

Велика частина жителів Велінгтона сповідає християнство. Послідовники ісламу, юдаїзму і буддизму також широко представлені у Веллінгтоні.

Університет Вікторії має чотири кампуси і працює за системою трьох триместрів (початок - березень, липень і листопад)[3]. 2008 року в ньому навчалося 21 380 студентів; з них 16 609 були студентами денного відділення. Університет має 1930 штатних співробітників[4].

Кампуси в Веллінгтоні мають університет Мессі та університет Отаго. Інші виши — Веллінгтонський технологічний інститут, Новозеландська музична школа, Нова драматична школа Нової Зеландії.

На початку XIX століття почався процес захоплення європейцями земель корінного населення маорі. У 1839 р. полковник Вільям Вейкфілд, що служив у Новозеландській компанії, заснував місто трохи північніше за його сучасне розташування. Проте у 1840 р. сильні розливи річки Хатт примусили переселитися на південь. Перші переселенці назвали місто Веллінгтоном на честь фельдмаршала герцога Артура Велслі Веллінгтона, командувача об'єднаними англо-голландськими військами, за ту допомогу, яку він надав першим переселенцям. Сильний землетрус 1848 р. викликав серйозні руйнування в місті, а у 1854 р. з тієї ж причини загинули багато людей. У 1865 р. Веллінгтон став столицею Нової Зеландії, якою він є і досі.

Гавань Веллінгтона є одним з головних морських портів Нової Зеландії і обслуговує як внутрішнє, так і міжнародне судноплавство. Порт обробляє приблизно 10,5 мільйона тонн вантажів щорічно[5], імпортуючи нафтопродукти, автомобілі, корисні копалини та експортуючи м'ясо, деревину, молочну продукцію, шерсть та фрукти. Багато круїзних суден також заходять у порт.

Урядовий сектор вже давно є опорою економіки. Традиційно центральне розташування Веллінгтона означало, що це місце розташування багатьох головних офісів компаній різних секторів - зокрема в галузі фінансів, технологій та важкої промисловості, після економічної дерегуляції та приватизації багато штаб-квартир перебралися до Окленда[6][7].

Туризм, мистецтво та культура, кіно та ІКТ відіграють все більшу роль в економіці міста. Середній дохід Веллінгтона значно перевищує середній показник у Новій Зеландії[8] і найвищий серед усіх новозеландських міст.[9] У ньому значно більша частка людей з вищою кваліфікацією, ніж в середньому по країні[10]. Основні компанії, що мають штаб-квартиру у Веллінгтоні:

За переписом 2013 року найбільшою галуззю зайнятості для мешканців Веллінгтона були професійні, науково-технічні служби (25 836 осіб), державне управління та безпека (24 366 осіб), охорона здоров'я та соціальна допомога (17 466 осіб), освіта та навчання (16 550 осіб) і роздрібна торгівля (16 203 особи)[11]. Крім того, Веллінгтон є важливим центром новозеландської кіно- та театральної індустрії та другий за Оклендом за кількістю підприємств екранного виробництва[12].

У ботанічному саду

Будівля парламенту (вулик)

Веллінгтон — надзвичайно гарне і затишне місто, що вражає великою кількістю мостів, тунелів, парків і скверів. Його архітектурна зовнішність різноманітна: еклектичні споруди XIX — першої половини XX століть на вулицях міста поєднуються з будівлями сучасного стилю і масовою дерев'яною забудовою. Однією з найцікавіших споруд столиці є округла будівля парламенту, яку містяни називають вуликом. Навпроти парламенту розташований колишній палац уряду — друга за величиною споруда з дерева у світі. Також привертає увагу собор Святого Павла. Вражає столичний ботанічний сад, що знаходиться на схилі високої гори.

• Вільям Гейвард Пікерінг (1910—2004) — американський фізик і астроном.
• Колін Маккалоу (1937—2015) — австралійська письменниця.
• Джейн Кемпіон (1954) — новозеландська кінорежисерка, сценаристка та продюсер.
• Френ Волш (1959) — новозеландська сценаристка, кінопродюсер, автор пісень та композитор.
• Рассел Кроу (1964) — новозеландський кіноактор.
• Карл Урбан (1972) — новозеландський кіноактор.

• ВЕ́ЛЛІНҐТОН (Wellington) // ЕСУ