Міністерство громадської безпеки (Польща)

Міністерство громадської безпеки (пол. Ministerstwo Bezpieczeństwa Publicznego) — міністерство періоду становлення комуністичної диктатури у Польщі, що виникло і діяло за вказівками влади СРСР та запроваджувало внутрішню, громадську і зовнішню безпеку, спираючись на контррозвідку і розвідку.

Міністерство громадської безпеки (Польща)
Загальна інформація
Країна  Польща
Дата створення 1945
Замінено на Ministry of Interior od Poland (1954–1990)d
Голова Stanisław Radkiewicz
Будівля Щецинського воєводського управління громадської безпеки
Citroën Traction Avant — звичайний службовий автомобіль польського МГБ
З досьє керівного складу МГБ у 1944–1954 рр.[1]
Походження Кількість Відсоток
польське 221 49,1%
єврейське 167 37,1%
радянське 46 10,2%
українське 5 1,1%
білоруське 4 0,9%
російське 1 0,2%
інше 4 0,9%
незаявлене 2 0,5%
Загалом (Відомство/Міністерство ГБ) 450 100%
K. Szwagrzyk, Aparat Bezpieczenstwa w Polsce, IPN, 2008, с. 59

Поряд із Головним управлінням інформації Війська Польського несе відповідальність за масові криваві репресії щодо польських громадян доби сталінізму.[2] На місцях міністерство представляли Управління громадської безпеки, тому в розмовній мові ці установи іменувалися скорочено УБ.

Міністерство було створено 1 січня 1945 року на основі т. зв. Відомства громадської безпеки, що функціонувало з середини 1944 р. при Польському комітеті національного визволення. Розпущене 7 грудня 1954 року.

Відповідно до Закону про Інститут національної пам'яті — Комісію з переслідування злочинів проти польського народу (ст. 5 ч. 1 п. 2) з 18 грудня 1998 року, Міністерство громадської безпеки визнано органом державної безпеки комуністичного режиму з усіма наслідками, що випливають із цього в контексті польської люстрації.[3]

Структура і завдання

Починаючи із січня 1945 року, структура Міністерства громадської безпеки постійно змінювалася у міру його розширення. Воно поділялося на управління, а ті ділилися на відділи, які різнилися за покладеними на них обов'язками. У січні 1945 року найбільшим і найважливішим було Перше управління, у віданні якого була «контррозвідка» і «антидержавна діяльність». Його очолював генерал Роман Ромковський (московський єврей, при народженні Натан Гріншпан-Кікель). «Перше управління» було поділено на відділи, кожен із яких відповідав за якусь конкретну ділянку роботи, які вони самі описували таким чином:

  1. Боротьба з німецьким шпигунством і нацистським підпіллям, які залишилися у Польщі.
  2. Боротьба з реакційним підпіллям
  3. Боротьба з політичним бандитизмом.
  4. Захист народного господарства.
  5. Захист законних політичних партій від зовнішнього (підпільного) проникнення.
  6. В'язниці.
  7. Спостереження.
  8. Розслідування.

На додачу до управлінь і відділів, створених у рамках ще Відомства громадської безпеки, які й утворили ядро МГБ в січні 1945 року, було створено два нові управління. 6 вересня 1945 з наявної структури Другого управління виділилися три додаткові управління: Четверте під керівництвом Олександра Вольського-Дишко, П'яте — під орудою Юлії Брістіґер і Шосте на чолі з Теодором Дудою. У липні 1946 року запровадили подальші зміни. МГБ розділили на вісім управлінь, п'ять із яких займалися оперативними справами, у тому числі контррозвідкою (1-ше), технічними операціями і технологіями (2-ге), боротьбою з підпільним опором (3-тє), захистом економіки (4-те) та протидією ворожому проникненню і церковним впливам (5-те).[1]

У червні 1948 року для «внутрішньої» контррозвідки було створено «таємну канцелярію». Спеціальна канцелярія вела стеження за співробітниками самого МГБ. 2 березня 1949 року було засновано Спеціальне бюро, перейменоване 1951 року просто на Десяте управління. Воно вело стеження за високопоставленими членами Польської об'єднаної робітничої партії та людьми, пов'язаними з ними.[1]

Примітки
  1. Krzysztof Szwagrzyk, ed. (2005). Aparat Bezpieczenstwa w Polsce. Kadra kierownicza. Tom I: 1944–1956 (Апарат безпеки у Польщі. Керівні кадри. Том перший: 1944–1956) (пряме завантаження PDF: 3,63 MB). Інститут національної пам'яті (IPN), Warsaw. с. 604. ISBN 83-89078-94-5. Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 3 червня 2012.
  2. Katownie krakowskiej bezpieki. Dziennik Polski. 2010.
  3. Dziennik Ustaw (Законодавчий вісник), рік 1998 № 155, поз. 1016. (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.