Міністерство закордонних справ Болгарії

1878 року при Тимчасовій російській окупаційній адміністрації на чолі з князем Олександром Дондуковим-Корсаковим було створено Канцелярію загальних справ і дипломатичних відносин, яку після прийняття Тирновської конституції 5 липня 1879 р. (за старим стилем) перейменували на Управління закордонних справ, яке очолив російський дипломат Трохим Юзефович. Пізніше Указом № 23 на підставі ст. 161 цієї ж конституції засновано Міністерство закордонних справ і віросповідань як центральну державну установу для організації, керівництва та проведення зовнішньої політики Болгарії через дипломатичні представництва за кордоном (агентства, консульства, місії). Згідно з Указом, міністерство складалося з трьох відділів:

1. Відділ зносин із місцевими відомствами;

2. Відділ відносин з іноземними дипломатичними установами;

3. Відділ духовних справ.

19 грудня 1907 ухвалено «Закон про устрій і службу», згідно з яким утворено такі структурні підрозділи: Кабінет міністра закордонних справ, політичний відділ, архів і бібліотека, консульський відділ, відділ віросповідань, болгарське телеграфне агентство та бухгалтерія. З деякими змінами, що відбулися 1918 року, Міністерство закордонних справ і віросповідань функціонувало з такою структурою до прийняття Конституції Народної Республіки Болгарії (4 грудня 1947 р.), на підставі якої попереднє міністерство було перетворено на Міністерство закордонних справ (МЗС), а посаду міністра було перейменовано (з назви вилучено частину «і віросповідань»). З моменту створення міністерства його структура базувалася на основних функціях організації, керівництва та проведення зовнішньої політики Болгарії.

13 вересня 2007 Народні збори Болгарії ухвалили «Закон про дипломатичну службу», який регулює засади, устрій та діяльність дипломатичної служби, а також правила підвищення кваліфікації дипломатичних працівників.