Мірзоєв Володимир Володимирович

Володимир Володимирович Мірзоєв (рос. Владимир Владимирович Мирзоев; нар. 21 жовтня 1957(19571021), Москва[1], Російська РФСР) радянський і російський режисер театру і кіно, сценограф, сценарист. Лауреат Державної премії Росії (2001). Член Координаційної Ради російської опозиції.

Володимир Мірзоєв
рос. Владимир Мирзоев
Дата народження 21 жовтня 1957(1957-10-21) (64 роки)
Місце народження Москва, РРФСР
Громадянство  СРСР Росія
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Професія режисер театру і кіно, сценограф, сценарист
Членство Координаційна рада російської опозиціїd
Нагороди Державна премія Російської Федерації (2001)
IMDb ID 2204054
mirzoev.bip.ru/index.htm

Життєпис

Навчався на дефектологічному факультеті Московського педагогічного державного університету. В 1976 вступив до Російського інституту театрального мистецтва ((рос.)ГИТИС) на режисерський факультет в майстерню Марка Местєчкіна, в 1981 закінчив інститут.

З листопада 1987 по травень 1989 року — художній керівник Театру-студії «Доміно» у творчих майстернях при Союзі театральних діячів РРФСР.

У грудні 1990 в Торонто (Канада) заснував театральну компанію Horisontal Eight («Горизонтальна Вісімка»).

Поставив спектаклі в Московському драматичному театрі ім. К. С. Станіславського, Державному академічному театрі ім. Євг. Вахтангова, в Московському театрі «Ленком», Російському драматичному театрі в Вільнюсі та ін.

Викладав і вів майстер-класи в Мічиганському університеті, Університеті Торонто, Йоркському університеті (Торонто).

Громадянська позиція

  • У березні 2010 року підписав звернення російської опозиції «Путін має піти».
  • У березні 2014 року підписав листа «Ми з Вами!» КіноСоюзу на підтримку України[2].
  • У вересні 2014 року підписав заяву з вимогою «припинити агресивну авантюру: вивести з території України російські війська і припинити пропагандистську, матеріальну і військову підтримку сепаратистам на Південному Сході України»[3].
  • У червні 2018 року записав відеозвернення на підтримку українського режисера Олега Сенцова, засудженого і ув'язненого у Росії[4].

Фільмографія

  • «Любов» (1997, фільм-спектакль)
  • «Вчителька перша моя, або Холостяцька вечірка по-російськи» (1997)
  • «Палке і співчутливе споглядання» (2002)
  • «Амфітріон» (2003, фільм-спектакль)
  • «Дві жінки» (2004, фільм-спектакль)
  • «Чотири Любові» (2004)
  • «Знаки любові»/Signs of Love (2006, співавт. сценар.)
  • «П'єса для чоловіка» (2009, фільм-спектакль)
  • «Раніше» (2009, фільм-спектакль)
  • «Людина, яка знала все» (2009, співавт. сценар., співпродюсер)
  • «Башмачкін» (2010, фільм-спектакль)
  • «Борис Годунов» (2011)
  • «Контракт» (2012, фільм-спектакль)
  • «Петрушка» (2014, фільм-спектакль)
  • «Її звали Муму» (2015)
  • Південний сценарій режисер (у пост-продакшині, співрежисер Захар Хунгурєєв)[5].

Фестивалі та премії

  • 2009 — КФ «Амурська осінь» в Благовєщенську: Приз за найкращу режисуру («Людина, яка знала все», 2009)[6]

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.