Міркурбанов Ігор Віталійович

Міркурбанов Ігор Віталійович
Народився 2 жовтня 1964(1964-10-02) (57 років)
Шимкент, Казахська РСР, СРСР
Країна  Ізраїль
 СРСР
 Росія
Діяльність актор, кіноактор, режисер, театральний режисер
Alma mater Російський університет театрального мистецтва (1990) і Новосибірська консерваторія (1985)
Знання мов російська
Заклад Московський державний театр Ленком Марка Захарова
Нагороди
IMDb ID 0586681
Сайт mirkurbanov.com

Ігор Віталійович Міркурбанов (нар.. 2 жовтня 1964, Шимкент, Казахська РСР, СРСР) — радянський, російський і ізраїльський актор, режисер і телеведущий . Заслужений артист Російської Федерації (2020)[1] . Лауреат премій «Золота маска», «Кришталева Турандот», Олега Янковського, двічі лауреат премії Олега Табакова, премії «Московського Комсомольця».

Біографія

Навчався в кількох технічних ЗВО. У 1985 році закінчив диригентський факультет Новосибірської державної консерваторії, кафедру диригування — за фахом «диригент симфонічного оркестру»[2]. Потім вступив на режисерський факультет ГІТІСу і в 1990 році закінчив його за спеціальністю «акторське мистецтво» (майстерня Андрія Гончарова і Марка Захарова). До 1992 року — актор Театру імені Маяковського. З 1992 по 2002 рр. — актор Театру «Гешер» (Ізраїль). Був режисером і ведучим програм «Подвійний удар» і «Тормозов.net» на ізраїльському TV. Викладав в театральній школі Бейт-Цві. Учасник і лауреат престижних Міжнародних театральних фестивалів (Відень, Авіньйон, Едінбург, Париж, Базель, Рим, Мельбурн, Токіо, Нью-Йорк). Співпрацював з театром Хаусманна (Бохум, Німеччина), Судзукі (Тога, Сідзуока, Японія), Театром на Таганці (Москва)[3]. З 2013 — актор МХТ ім. Чехова. З 2017 — в трупі московського театру Ленком. Бере участь в спектаклях МХТ ім. Чехова, Театру Олега Табакова, Театру на Таганці, Майстерні Брусникина, Театру на Малій Бронній. У 2021 році брав участь в проєкті телеканалу « Росія-1» «Танці з зірками».

Одружений на актрисі Марії Антіпп, батько двох синів — Андрія (народився в 2004) і Федора (народився в 2017).

Визнання і нагороди

Премія «Золота маска» 2015 року
  • 2013 — Лауреат премії Олега Табакова — «За вміння об'єднуватися навколо ідеї і безстрашно йти до кінця» (в складі команди вистави Костянтина Богомолова «Ідеальний чоловік. Комедія» в МХТ ім. Чехова)
  • 2015 — Лауреат театральної премії «Золота Маска» в номінації «Драма / чоловіча роль» за роботу у виставі Костянтина Богомолова «Карамазови» в МХТ ім. Чехова (Федір Карамазов).
  • 2015 — Лауреат театральної премії «Кришталева Турандот» в номінації «Найкраща чоловіча роль» за роботу у виставі Марка Захарова «Вальпургієва ніч» у Московському театрі Ленком (Венічка Єрофєєв).
  • 2015 — Лауреат премії «Московського комсомольця» в номінації «Найкраща чоловіча роль» за роль у виставі Марка Захарова «Вальпургієва ніч» в Московському театрі Ленком (Веничка Єрофєєв).
  • 2016 — Лауреат премії Олега Табакова — «За творчі досягнення в спектаклях МХТ ім. Чехова».
  • 2016 — Лауреат премії Олега Янковського «Творче Відкриття» за ролі в спектаклях «Вальпургієва ніч» і «Борис Годунов» театру «Ленком».
  • 2020 року — Заслужений артист Росії[1]

Вистави

Театр імені Маяковського

  • 1990 — Розенкранц і Гільдестерн мертві (Т. Стоппард) / Актор (реж. Євген Ар'є)
  • 1991 — Театр часів Нерона і Сенеки (Е. Радзинський) / Нерон (реж. Андрій Гончаров)

Театр «Гешер», Ізраїль

  • 1992 — Розенкранц і Гільдестерн мертві (Т. Стоппард) / Актор (реж. Євген Ар'є)
  • 1992 — Ідіот (Ф. Достоєвський) / Рогожин (реж. Євген Ар'є)
  • 1992 — Кабала святош, або Життя пана де Мольєра (М. Булгаков) / Маркіз де Орсіні (реж. Євген Ар'є)
  • 1993 — Адам сучий син (Й. Канюк) / Адам Штайн (реж. Євген Ар'є)
  • 1994 — На дні (М. Горький) / Васька Попіл (реж. Євген Ар'є)
  • 1995 — Тартюф (Ж. Б. Мольєр) / Тартюф (реж. Євген Ар'є)
  • 1996 — Місто. Одеські розповіді (І. Бабель) / Беня Крик (реж. Євген Ар'є)
  • 1997 — Три сестри (А. Чехов) / Вершинін (реж. Євген Ар'є)
  • 1999 — Підступність і любов (Ф. Шиллер) / Вурм (реж. Леандер Хаусманн)
  • 2000 — Диявол в Москві (М. Булгаков) / Майстер (реж. Євген Ар'є)
  • 2000 — Москва — Петушки (В. Єрофєєв) / Веничка (реж. Ігор Міркурбанов)
  • 2001 — Мадемуазель Жюлі (А. Стрінберг) / Жан (реж. Йосі Ізраель)
  • 2001 — Сон в літню ніч (В. Шекспір) / Оберон (реж. Євген Ар'є)
  • 2002 — Тригрошова опера (Б. Брехт) / Меккі-ніж (реж. Адольф Шапіро)

Театр на Таганці

  • 2007 — Горе від розуму (О. Грибоєдов) / Чацький (реж. Юрій Любимов)
  • 2007 — Електра (Софокл) / Орест (театр Сузукі — театр на Таганці, реж. Тадасі Судзукі)
  • 2019 — телур (за романом В. Сорокіна), реж. Костянтин Богомолов

Московський Художній театр імені А. П. Чехова

  • 2013 — Ідеальний чоловік. Комедія (Твір Костянтина Богомолова за творами Оскара Уайльда) / Лорд, зірка шансону (реж. Костянтин Богомолов)
  • 2013 — Карамазови (Фантазії режисера К. Богомолова на тему роману Ф. Достоєвського) / Федір Павлович Карамазов. Чорт (реж. Костянтин Богомолов)
  • 2015 — Мушкетери. Сага. Частина перша (Романтичний треш-епос за мотивами роману Олександра Дюма) / Атос (реж. Костянтин Богомолов)
  • 2019 — Три сестри (А. Чехов), введення на роль Чебутикіна (реж. Костянтин Богомолов)

Московський театр Олега Табакова

  • 2014 — Чайка. Нова версія (А. Чехов) / Тригорін (реж. Костянтин Богомолов)

Московський державний театр Ленком

  • 2014 — Борис Годунов (за Олександром Пушкіним) / Григорій Отреп'єв (реж. Костянтин Богомолов)
  • 2015 — Вальпургієва ніч (за мотивами творів Венедикта Єрофєєва) / Веничка Єрофєєв (реж. Марк Захаров)
  • 2017 - Сни пана де Мольєра (за п'єсою М. Булгакова «Кабала святош») / Мольєр (реж. Павло Сафонов)
  • 2018 — Фальстаф і Принц Уельський (за мотивами «Хронік» Шекспіра) / Король Генріх IV (реж. Марк Захаров)

Майстерня Бруснікіна

  • 2018 — Ай Фак (за романом В. Пєлєвіна «iPhuck 10») / Порфирій Петрович (реж. Костянтин Богомолов); 20 показів в Mercury Tower, Москва-Сіті.

Московський Театр на Малій Бронній

2020 року — Бульба. Бенкет / Готліб фон Клігенфорс (реж. Олександр Молочников)

2020 року — Біси Достоєвського / Верховинський, Лебядкін, Письменник (реж. Костянтин Богомолов)

Режисер

  • Москва-Петушки (Венедикт Єрофєєв)
  • Вишневий сад (Антон Чехов)
  • Пульсу де-Нура (Сефер Єцира)
  • Всі мої сини (Артур Міллер)
  • Коріолан (Вільям Шекспір)
  • Ніс (Микола Гоголь)

Сольний концерт

  • У грудні 2015 року на сцені театру ім. Євгена Вахтангова в рамках проєкту «Кришталеві вершини» премії «Кришталева Турандот» відбувся сольний концерт Ігоря Міркурбанова «Невгамовний. Концерт для голосу і серця».
  • У березні 2016 року в Музичному театрі «Русская песня» пройшов перший сольний концерт Ігоря Міркурбанова з оркестром «Red Square Band», в якому були виконані російські та зарубіжні композиції. Музичний напрям і стиль концерту самі артисти визначають як «епічний рок».
  • 23 квітня 2017 року Міркурбанов і Red Square Band виступили з концертною програмою «Блудний син» в Московському Театрі Естради.
  • 17 листопада 2017 року супроводі Red Square Band виступив з концертом в Омську
  • 21 листопада 2017 і 26 лютого 2018 з тими ж музикантами зіграв дві концертні програми на сцені Московського театру Ленком

Фільмографія

  • 2020 Грозний Афанасій Вяземський
  • 2020 — Хороша людина Макаров, музикант
  • 2020 — Вовк Нахімов Ейтінгер
  • 2020 — Вир Матас Вілкас
  • 2020 — Утриманки-2 — режисер
  • 2018 — Телефонуйте ДіКапріо! — Сергій Семенович, кримінальний бізнесмен
  • 2018 — Сплячі-2 Павло Рєзнік
  • 2018 — Теорія ймовірності (Гравець) Олександр Михайлович Глєбов («Пастир»), господар казино
  • 2016 — Будинок порцеляни
  • 2016 — Ікарія
  • 2016 — Мара Вадим Вікторович Носков, старший слідчий Слідчого комітету РФ
  • 2016 — Відображення веселки Борис Пронін, психотерапевт
  • 2016 — Дама Пік Олег, інвестор опери і власник казино
  • 2015 — Каппадокія
  • 2014 Таємниця кумира
  • 2013 Фатальний спадок Олександр Павлович Панов (Пан)
  • 2013 — Обмани, якщо любиш Павло Петрович
  • 2013 — Братани 4
  • 2012 Любов зі зброєю
  • 2012 — Сила серця Андрій Борисович
  • 2012 — Дикий 3
  • 2011 Наречений
  • 2011 — Тут хтось є: Спокута
  • 2011 — Спліт Манфред
  • 2011 — Лектор співробітник Моссаду
  • 2011 — Знахар 2: Полювання без правил Батир
  • 2011 Generation П Діма Пугин
  • 2010 Тут хтось є Олександр Дивов / Вадим Семягін
  • 2010 — Мисливці за караванами
  • 2009 Промзона
  • 2008 Монтана Віктор
  • 2007 Знак долі Павло Костянтинович Казанцев
  • 2007 — Антидур наркобарон Резо Кутаїський
  • 2006 Молоді і злі Антон Греков
  • 2006 — Три крапки Вадим Петрович
  • 2006 — Вдих-видих Михайло
  • 2002 Кедема
  • 2001 Діти з пагорба Наполеон
  • 2001 — Зроблено в Ізраїлі Віталій
  • 2001 — Священна земля Володимир
  • 1992 Іди і не озирайся
  • 1991 Полтергейст-90
  • 1991 Кров за кров Нарик Міносян
  • 1991 За останньою межею рекетир Толян

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.