Міркурбанов Ігор Віталійович

Міркурбанов Ігор Віталійович
Народився 2 жовтня 1964(1964-10-02) (57 років)
Шимкент, Казахська РСР, СРСР
Країна  Ізраїль
 СРСР
 Росія
Діяльність актор, кіноактор, режисер, театральний режисер
Alma mater Російський університет театрального мистецтва (1990) і Новосибірська консерваторія (1985)
Знання мов російська
Заклад Московський державний театр Ленком Марка Захарова
Нагороди
IMDb ID 0586681
Сайт mirkurbanov.com

Ігор Віталійович Міркурбанов (нар.. 2 жовтня 1964, Шимкент, Казахська РСР, СРСР) — радянський, російський і ізраїльський актор, режисер і телеведущий . Заслужений артист Російської Федерації (2020)[1] . Лауреат премій «Золота маска», «Кришталева Турандот», Олега Янковського, двічі лауреат премії Олега Табакова, премії «Московського Комсомольця».

Біографія

Навчався в кількох технічних ЗВО. У 1985 році закінчив диригентський факультет Новосибірської державної консерваторії, кафедру диригування — за фахом «диригент симфонічного оркестру»[2]. Потім вступив на режисерський факультет ГІТІСу і в 1990 році закінчив його за спеціальністю «акторське мистецтво» (майстерня Андрія Гончарова і Марка Захарова). До 1992 року — актор Театру імені Маяковського. З 1992 по 2002 рр. — актор Театру «Гешер» (Ізраїль). Був режисером і ведучим програм «Подвійний удар» і «Тормозов.net» на ізраїльському TV. Викладав в театральній школі Бейт-Цві. Учасник і лауреат престижних Міжнародних театральних фестивалів (Відень, Авіньйон, Едінбург, Париж, Базель, Рим, Мельбурн, Токіо, Нью-Йорк). Співпрацював з театром Хаусманна (Бохум, Німеччина), Судзукі (Тога, Сідзуока, Японія), Театром на Таганці (Москва)[3]. З 2013 — актор МХТ ім. Чехова. З 2017 — в трупі московського театру Ленком. Бере участь в спектаклях МХТ ім. Чехова, Театру Олега Табакова, Театру на Таганці, Майстерні Брусникина, Театру на Малій Бронній. У 2021 році брав участь в проєкті телеканалу « Росія-1» «Танці з зірками».

Одружений на актрисі Марії Антіпп, батько двох синів — Андрія (народився в 2004) і Федора (народився в 2017).

Визнання і нагороди
Премія «Золота маска» 2015 року
  • 2013 — Лауреат премії Олега Табакова — «За вміння об'єднуватися навколо ідеї і безстрашно йти до кінця» (в складі команди вистави Костянтина Богомолова «Ідеальний чоловік. Комедія» в МХТ ім. Чехова)
  • 2015 — Лауреат театральної премії «Золота Маска» в номінації «Драма / чоловіча роль» за роботу у виставі Костянтина Богомолова «Карамазови» в МХТ ім. Чехова (Федір Карамазов).
  • 2015 — Лауреат театральної премії «Кришталева Турандот» в номінації «Найкраща чоловіча роль» за роботу у виставі Марка Захарова «Вальпургієва ніч» у Московському театрі Ленком (Венічка Єрофєєв).
  • 2015 — Лауреат премії «Московського комсомольця» в номінації «Найкраща чоловіча роль» за роль у виставі Марка Захарова «Вальпургієва ніч» в Московському театрі Ленком (Веничка Єрофєєв).
  • 2016 — Лауреат премії Олега Табакова — «За творчі досягнення в спектаклях МХТ ім. Чехова».
  • 2016 — Лауреат премії Олега Янковського «Творче Відкриття» за ролі в спектаклях «Вальпургієва ніч» і «Борис Годунов» театру «Ленком».
  • 2020 року — Заслужений артист Росії[1]

Вистави

Театр імені Маяковського
  • 1990 — Розенкранц і Гільдестерн мертві (Т. Стоппард) / Актор (реж. Євген Ар'є)
  • 1991 — Театр часів Нерона і Сенеки (Е. Радзинський) / Нерон (реж. Андрій Гончаров)

Театр «Гешер», Ізраїль
  • 1992 — Розенкранц і Гільдестерн мертві (Т. Стоппард) / Актор (реж. Євген Ар'є)
  • 1992 — Ідіот (Ф. Достоєвський) / Рогожин (реж. Євген Ар'є)
  • 1992 — Кабала святош, або Життя пана де Мольєра (М. Булгаков) / Маркіз де Орсіні (реж. Євген Ар'є)
  • 1993 — Адам сучий син (Й. Канюк) / Адам Штайн (реж. Євген Ар'є)
  • 1994 — На дні (М. Горький) / Васька Попіл (реж. Євген Ар'є)
  • 1995 — Тартюф (Ж. Б. Мольєр) / Тартюф (реж. Євген Ар'є)
  • 1996 — Місто. Одеські розповіді (І. Бабель) / Беня Крик (реж. Євген Ар'є)
  • 1997 — Три сестри (А. Чехов) / Вершинін (реж. Євген Ар'є)
  • 1999 — Підступність і любов (Ф. Шиллер) / Вурм (реж. Леандер Хаусманн)
  • 2000 — Диявол в Москві (М. Булгаков) / Майстер (реж. Євген Ар'є)
  • 2000 — Москва — Петушки (В. Єрофєєв) / Веничка (реж. Ігор Міркурбанов)
  • 2001 — Мадемуазель Жюлі (А. Стрінберг) / Жан (реж. Йосі Ізраель)
  • 2001 — Сон в літню ніч (В. Шекспір) / Оберон (реж. Євген Ар'є)
  • 2002 — Тригрошова опера (Б. Брехт) / Меккі-ніж (реж. Адольф Шапіро)

Театр на Таганці
  • 2007 — Горе від розуму (О. Грибоєдов) / Чацький (реж. Юрій Любимов)
  • 2007 — Електра (Софокл) / Орест (театр Сузукі — театр на Таганці, реж. Тадасі Судзукі)
  • 2019 — телур (за романом В. Сорокіна), реж. Костянтин Богомолов

Московський Художній театр імені А. П. Чехова
  • 2013 — Ідеальний чоловік. Комедія (Твір Костянтина Богомолова за творами Оскара Уайльда) / Лорд, зірка шансону (реж. Костянтин Богомолов)
  • 2013 — Карамазови (Фантазії режисера К. Богомолова на тему роману Ф. Достоєвського) / Федір Павлович Карамазов. Чорт (реж. Костянтин Богомолов)
  • 2015 — Мушкетери. Сага. Частина перша (Романтичний треш-епос за мотивами роману Олександра Дюма) / Атос (реж. Костянтин Богомолов)
  • 2019 — Три сестри (А. Чехов), введення на роль Чебутикіна (реж. Костянтин Богомолов)

Московський театр Олега Табакова
  • 2014 — Чайка. Нова версія (А. Чехов) / Тригорін (реж. Костянтин Богомолов)

Московський державний театр Ленком
  • 2014 — Борис Годунов (за Олександром Пушкіним) / Григорій Отреп'єв (реж. Костянтин Богомолов)
  • 2015 — Вальпургієва ніч (за мотивами творів Венедикта Єрофєєва) / Веничка Єрофєєв (реж. Марк Захаров)
  • 2017 - Сни пана де Мольєра (за п'єсою М. Булгакова «Кабала святош») / Мольєр (реж. Павло Сафонов)
  • 2018 — Фальстаф і Принц Уельський (за мотивами «Хронік» Шекспіра) / Король Генріх IV (реж. Марк Захаров)

Майстерня Бруснікіна
  • 2018 — Ай Фак (за романом В. Пєлєвіна «iPhuck 10») / Порфирій Петрович (реж. Костянтин Богомолов); 20 показів в Mercury Tower, Москва-Сіті.

Московський Театр на Малій Бронній

2020 року — Бульба. Бенкет / Готліб фон Клігенфорс (реж. Олександр Молочников)

2020 року — Біси Достоєвського / Верховинський, Лебядкін, Письменник (реж. Костянтин Богомолов)

Режисер
  • Москва-Петушки (Венедикт Єрофєєв)
  • Вишневий сад (Антон Чехов)
  • Пульсу де-Нура (Сефер Єцира)
  • Всі мої сини (Артур Міллер)
  • Коріолан (Вільям Шекспір)
  • Ніс (Микола Гоголь)

Сольний концерт
  • У грудні 2015 року на сцені театру ім. Євгена Вахтангова в рамках проєкту «Кришталеві вершини» премії «Кришталева Турандот» відбувся сольний концерт Ігоря Міркурбанова «Невгамовний. Концерт для голосу і серця».
  • У березні 2016 року в Музичному театрі «Русская песня» пройшов перший сольний концерт Ігоря Міркурбанова з оркестром «Red Square Band», в якому були виконані російські та зарубіжні композиції. Музичний напрям і стиль концерту самі артисти визначають як «епічний рок».
  • 23 квітня 2017 року Міркурбанов і Red Square Band виступили з концертною програмою «Блудний син» в Московському Театрі Естради.
  • 17 листопада 2017 року супроводі Red Square Band виступив з концертом в Омську
  • 21 листопада 2017 і 26 лютого 2018 з тими ж музикантами зіграв дві концертні програми на сцені Московського театру Ленком

Фільмографія
  • 2020 — Грозний — Афанасій Вяземський
  • 2020 — Хороша людина — Макаров, музикант
  • 2020 — Вовк — Нахімов Ейтінгер
  • 2020 — Вир — Матас Вілкас
  • 2020 — Утриманки-2 — режисер
  • 2018 — Телефонуйте ДіКапріо! — Сергій Семенович, кримінальний бізнесмен
  • 2018 — Сплячі-2 — Павло Рєзнік
  • 2018 — Теорія ймовірності (Гравець) — Олександр Михайлович Глєбов («Пастир»), господар казино
  • 2016 — Будинок порцеляни
  • 2016 — Ікарія
  • 2016 — Мара — Вадим Вікторович Носков, старший слідчий Слідчого комітету РФ
  • 2016 — Відображення веселки — Борис Пронін, психотерапевт
  • 2016 — Дама Пік — Олег, інвестор опери і власник казино
  • 2015 — Каппадокія
  • 2014 — Таємниця кумира
  • 2013 — Фатальний спадок — Олександр Павлович Панов (Пан)
  • 2013 — Обмани, якщо любиш — Павло Петрович
  • 2013 — Братани 4
  • 2012 — Любов зі зброєю
  • 2012 — Сила серця — Андрій Борисович
  • 2012 — Дикий 3
  • 2011 — Наречений
  • 2011 — Тут хтось є: Спокута
  • 2011 — Спліт — Манфред
  • 2011 — Лектор — співробітник Моссаду
  • 2011 — Знахар 2: Полювання без правил — Батир
  • 2011 — Generation П — Діма Пугин
  • 2010 — Тут хтось є — Олександр Дивов / Вадим Семягін
  • 2010 — Мисливці за караванами
  • 2009 — Промзона
  • 2008 — Монтана — Віктор
  • 2007 — Знак долі — Павло Костянтинович Казанцев
  • 2007 — Антидур — наркобарон Резо Кутаїський
  • 2006 — Молоді і злі — Антон Греков
  • 2006 — Три крапки — Вадим Петрович
  • 2006 — Вдих-видих — Михайло
  • 2002 — Кедема
  • 2001 — Діти з пагорба Наполеон
  • 2001 — Зроблено в Ізраїлі — Віталій
  • 2001 — Священна земля — Володимир
  • 1992 — Іди і не озирайся
  • 1991 — Полтергейст-90
  • 1991 — Кров за кров — Нарик Міносян
  • 1991 — За останньою межею — рекетир Толян

Примітки
  1. Указ Президента Российской Федерации от 07.12.2020 № 755 "О награждении государственными наградами Российской Федерации".
  2. Игорь Миркурбанов на Рускино
  3. Игорь Миркурбанов на КиноПоиске

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.