Місто з химерами

Олесь Ільченко зазначає[1], що ідея написати книгу про постать Владислава Городецького виникла в процесі спілкування з видавництвом «Грані–Т». З'ясувалося, що на заводі тещі Городецького, яку звали Корнелія Марр, працював дідусь письменника. Олесь Ільченко почав ретельно шукати інформацію про архітектора й особливості життя в Києві початку XX століття, спілкуватися з різними фахівцями, наприклад, з Сергієм Костянтиновичем Кілессо — заслуженим архітектором, істориком архітектури, автором багатьох статей і книг, лавреатом державних премій.

«Пан Кілессо розповів такі речі, яких не знайдеш у підручниках чи наукових статтях — особливості київського життя початку XX століття, як тоді працювали архітектори, в якому ресторані зазвичай укладали угоди з замовником, якими дровами опалювали каміни в київських будинках, навіть де і як ті дрова заготовляли. Словом, безліч достовірних дрібниць, які оточували мого героя, адже в романі всі імена, назви вулиць, адреси, навіть той факт, що на будівництві костелу загинув робітник — це все правда». [2]

О. Ільченко вибудовує роман у кількох планах:

• документальному, бо йдеться про відомого архітектора ХХ століття):

Владислав Городецький

«...в мене як у автора є своя версія життя Городецького — і чому він поїхав до Персії на схилі літ, адже йому і в Польщі чудово жилося, і чому побудував цей Будинок із химерами — дехто каже, що таким чином він розрекламував можливості цементу і бетону, який виробляла його фірма, у мене інша думка з цього приводу, чому він вів подвійне життя — в духовно–містичному сенсі. Чим більше я розплутував клубочок його життя, тим більше осмислював його архітектурні споруди. А уважно прочитавши його книжку «В джунглях Африки», тим більше знаходив підтвердження своїх здогадок. Городецький був дуже цікавою людиною — улюбленець жінок, епатажна людина, затятий автомобіліст — мав перше в Києві приватне авто, удатний мисливець… Він був чудовим стрільцем — постійно здобував перемоги на стрілецьких змаганнях, екзотичний в побуті — ходив по вулицях у крагах, шкірянці і з мавпочкою на плечі. Але за всим цим маскувався інший Городецький»;[3]

• детективному — двоє персонажів підліткового віку розшифровують певні моменти із творчого життя Городецького, чому він спорудив Національний музей у формі літери L; де заховані аркуші із його кресленнями, що за трикутник зобразив на тому дивом збереженому до наших днів аркуші;
• містичному — полягає в тому, що збудовані будинки утворюють загадковий символічний трикутник. [4]

Архітектурну містерію розташування трьох знакових споруд на карті Києва спочатку розгадує В. Городецький (маючи страшну підозру, навіяну снами), а потім і друзі-підлітки. Будинок з химерами В. Городецького (Банкова, 10), будинок із головою горгулії М. Бобрусова (Велика Житомирська, 8) і будинок із котами В. Безсмертного (Гоголівська, 23) прикрашені химерними істотами. Трикутний зв’язок між ними символічний. Виявляється, що в центрі рівнобічного трикутника, який вони утворюють, свята Софія Київська. Вона позначена на знайденій хлопцями схемі В. Городецького як абревіатура ССК, що можна розшифрувати і як Сакральне Серце Києва (повідомляють персонажі ХХІ ст.). Інакше кажучи, Софійський собор оточений трикутником чортовиння.[5]

Фактично всіх героїв, причетних до загадки архітектурного трикутника або до її розгадування, пов’язує те, що вони бачать уві сні образ Змія.[6]

«В моїй книзі, як побачить читач, я розкриваю не лише таємницю Будинку з химерами, а й інші київські таємниці, якими сповнене наше місто. Зрештою — таємницю справжнього життя Владислава Городецького».[7]

Літературознавець І. Котик:

«Трохи детективного, трохи документального, трохи містичного й актуального та зрозумілого більшості читачів суспільно-політичного».[8]

Л. Фіненко:

«О. Ільченко, розгортаючи дві паралельні сюжетні лінії, формує дуалістичність міського простору, окремі локуси якого утворюють гармонічне міське середовище, що уособлює собою культурне надбання українського народу».[9]

• Талантові дозволено більше, ніж пересічному обивателю.
• То було парі! […] Я побився об заклад, що за два роки на дикому косогорі, зовсім непристосованому до будівництва, зведу диво! І я це зробив!
• ... жодна світська людина неспроможна опиратися волі Темряви.
• Змій воліє, щоб архітектор продовжив творити власне Змієве Місто, яке з давніх-давен належало Йому, його поріддю [...]. Змій незнищенний, йому і досі належать незліченні, неміряні ходи, нори, печери, підземні лабіринти Вічного Міста над Дніпром. і скільки б не називали те Місто святим, одухотвореним, «Єрусалимом землі Руської», однак — воно належало і належатиме Змієві!
• ... треба ошукати темряву і заспокоїти свій дух, спробувати пограти з нічними потворами, які б вони не були — уявні чи справжні. Грати — й перемогти!
• – Так вдало вибране місце для цього будинку – наче оглядовий майданчик. Майже вся Старокиївська ділянка перед нами. – Майданчик для огляду, – незворушно зауважила Корнелія, – чи для обстрілу… – Якого обстрілу?! – жахнувся Владислав. – Бог із тобою! Бог зі мною, так, – глянула йому у вічі дружина. – А з тобою хто?»
• Величезна, неповоротка країна, – котра, мов потворний динозавр, простяглася від Скандинавії до Чукотки, від Таймиру до Термезу, від Варшави до Владивостока, – бездарно програла війну Японії. Відтак вона немов здригалася і загрозливо рипіла, як старий дерев’яний будинок від потужними повівами близької бурі.
• ...це непересічне місто було не таким простим, як могло видатися заїжджому купцю, прочанину, акторові антрепризи…
• Людина, котра зводить такі страшні будинки, не тільки мавпу, а й чорта за плечима носитиме!

Дім з химерами

• 2009 рік у видавництві «Грані–Т»;
• 2019 рік у видавництві «Комора».

• «Книга року Бі-бі-сі – 2009»;
• «Краща українська книга — 2009»;

• переможець конкурсу «Краща українська книга 2010» (за версією журналу «Кореспондент»).

1. https://www.interesniy.kiev.ua/roman-pro-arhitektora-z-himerami/.
2. Роман на сайті електронної бібліотеки "Чтиво".
3. http://yadda.icm.edu.pl/yadda/element/bwmeta1.element.ojs-doi-10_14746_sup_2020_8_1_22.
4. http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Nvmduf_2014_4.13_12.
5. https://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/171.

1. Роман про архітектора з химерами - Цікавий Київ. www.interesniy.kiev.ua (укр.). 23 квітня 2009. Процитовано 9 листопада 2021.
2. Роман про архітектора з химерами - Цікавий Київ. www.interesniy.kiev.ua (укр.). 23 квітня 2009. Процитовано 9 листопада 2021.
3. Роман про архітектора з химерами - Цікавий Київ. www.interesniy.kiev.ua (укр.). 23 квітня 2009. Процитовано 9 листопада 2021.
4. Грищенко, О. В. (2014). Архітектурна візія Києва в романі Місто з химерами О. Ільченка. Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Сер. : Філологічні науки (13). с. 55–61–55–61. ISSN 2519-4038. Процитовано 9 листопада 2021.
5. Dragojlovic, Yuliya Dragojlovic (2020). АРХІТЕКТОНІКА ОНІРИЗМУ В РОМАНІ ОЛЕСЯ ІЛЬЧЕНКА МІСТО З ХИМЕРАМИ. Studia Ukrainica Posnaniensia (PL) 8 (1). с. 229–241. ISSN 2300-4754. doi:10.14746/sup.2020.8.1.22. Процитовано 9 листопада 2021.
6. Dragojlovic, Yuliya Dragojlovic (2020). АРХІТЕКТОНІКА ОНІРИЗМУ В РОМАНІ ОЛЕСЯ ІЛЬЧЕНКА МІСТО З ХИМЕРАМИ. Studia Ukrainica Posnaniensia (PL) 8 (1). с. 229–241. ISSN 2300-4754. doi:10.14746/sup.2020.8.1.22. Процитовано 9 листопада 2021.
7. Роман про архітектора з химерами - Цікавий Київ. www.interesniy.kiev.ua (укр.). 23 квітня 2009. Процитовано 9 листопада 2021.
8. Геометрія української химерності. bukvoid.com.ua. Процитовано 11 листопада 2021.
9. Наукова періодика України - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. www.irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 11 листопада 2021.