Мітрюшкін Антон Володимирович

Народився в Красноярську. У семирічному віці разом з родиною переїхав до родичів у Ростов-на-Дону. Батько, Володимир Мітрюшкін — багаторазовий чемпіон СРСР з хокею з м'ячем у складі красноярського «Єнісею»[1].

Футболом починав займатися у школі ростовського СКА, поруч зі стадіоном якого проживав зі сім'єю. Першим тренером Антона став Костянтин Валентинович Бойко. Потім перейшов до табору іншого місцевого клубу — «Ростова»[2]. Тренуючись в складі головної команди міста, отримав запрошення зіграти за збірну Дитячої футбольної ліги. В одному зі змагань потрапив в поле зору селекціонерів столичного «Спартака»[2]. У підсумку у віці 14 років Мітрюшкін опинився в академії клубу, де почав працювати з тренером воротарів Юрієм Дарвіном[1]. На початку 2013 року потрапив до дублюючого складу команди, а вже наприкінці березня дебютував за «Спартак» в молодіжній першості Росії. 30 березня провів всі 90 хвилин в домашньому матчі з однолітками з «Кубані», яку «червоно-білі» виграли з мінімальним рахунком[3]. Уже в наступному матчі в Ростові-на-Дону проти своїх колишніх одноклубників Мітрюшкін знову з перших хвилин захищав ворота своєї команди. На 82-ій хвилині за рахунку 4:0 поступився місцем на полі Владиславу Терьошкін, а його партнери в кінцівці поєдинку змогли забити п'ятий м'яч[4]. 10 квітня головний тренер Валерій Карпін замість травмованого Сергія Песьякова запросив на тренування 17-річного Мітрюшкіна[5]. А вже на матч чергового туру Прем'єр-ліги проти «Амкара» вперше потрапив в офіційну заявку основного складу «Спартака»[6]. Після повернення з переможного чемпіонату Європи продовжив тренування з «основою», що почала підготовку до завершального матчу сезону з владикавказької «Аланією»[7].

За основний склад «Спартака» дебютував 8 березня 2014 в матчі проти «Терека», ставши наймолодшим основним воротарем в історії клубу. Уже на 33-ій секунді пропустив м'яч, який став єдиним у поєдинку.

5 вересня 2014 року взяв участь у матчі відкриття стадіону «Відкриття-Арена»[8], вийшовши на заміну[9].

1 лютого підписав зі швейцарським клубом «Сьйон» контракт за схемою «3,5+1»[10]. «Спартак» залишив за собою пріоритетне право викупу Мітрюшкіна в разі, якщо йому надійде пропозиція з клубу РФПЛ[11]. 23 квітня в матчі проти «Лугано» дебютував у швейцарській Суперлізі[12]. У наступному турі в матчі з лідером чемпіонату «Базелем» став найкращим гравцем матчу за версією уболівальників[13]. У матчі 34-го туру віддав гольову передачу та відбив пенальті[14].

Відбив два удари в післяматчевій серії пенальті в півфіналі Кубку Швейцарії проти «Люцерна» (0:0, по пенальті 6:5), тим самим допоміг команді вийти у фінал Кубку Швейцарії 2016/17. У другому турі сезону 2017/18 року в матчі з «Лозанною-Спорт» вивів команду з капітанською пов'язкою, ставши наймолодшим капітаном в історії клубу. Пошкодив хрящову тканину лівого колінного суглоба в матчі з «Грассгоппером» 26 листопада 2017 року. 4 грудня переніс операцію, проте процес відновлення затягнувся, і Мітрюшкін приступив до тренувань лише в січні 2019 року[15]. Наприкінці травня контракт продовжений на три сезони. 19 липня провів першу офіційну гру за півтора року — в домашньому матчі першого туру чемпіонат Швейцарії «Сьйон» програв «Базелю» 1:4[16]. 30 червня 2020 року Мітрюшкін покинув швейцарський клуб[17].

У липні 2020 року побував на перегляді в «Монако»[18], але після приходу Ніко Ковача вирішив не переходити в команду[19].

27 жовтня 2020 року підписав однорічний контракт з клубом «Фортуна» (Дюссельдорф)[20].

За юнацьку збірну Росії, складену з гравців 1996 року народження виступав з 2011 року, коли дебютував за неї в товариському матчі. У 2012 році в її складі брав участь в міжнародному турнірі «Монтегю» і Меморіалі імені Віктора Баннікова[21]. На Меморіалі збірна посіла друге місце, у фіналі в серії пенальті поступившись збірній України. Мітрюшкін провів на вища вказаному турнірі три гри й пропустив один м'яч. 25 вересня 2012 роки зіграв у першому відбірковому матчі юнацького чемпіонату Європи 2013 року в Словаччині з однолітками з Чехії. У тому матчі пропустив 3 м'ячі[22]. Однак надалі збірна Росії обіграла збірні Данії та Чорногорії і вийшла в елітний відбірковий раунд. Тут збірна під керівництвом Дмитра Хомуха обіграла збірні Словенії та Англії з однаковим рахунком 2:1 і поступилася португальцям, але при цьому змогла завоювати путівку в фінальну частину турніру[23]. У фінальному турнірі, який проходив у Словаччині, в п'яти матчах Мітрюшкін пропустив лише один м'яч в основний час в матчі з італійцями. Півфінальна зустріч зі збірною Швеції завершилася нульовою нічиєю, а долю поєдинку й путівки в фінал вирішувалася в серії післяматчевих пенальті, яка завершилася з рахунком 10:9 на користь росіян. Антон відбив один м'яч від Мірзи Халваджіча, а потім в свою чергу реалізував свій удар[24]. Фінальна зустріч з Італією також завершилася «сухою» нічиєю, а в серії пенальті Мітрюшкін відбив три удари суперника, в результаті чого російська збірна перемогла 5:4 і стала переможцем юнацького чемпіонату Європи[25]. Після закінчення турніру в УЄФА відзначили гру юного росіянина, назвавши Мітрюшкіна найкращим гравцем першості[26].

У 2015 році став срібним призером юнацького чемпіонату Європи в Греції. На турнірі зіграв у матчах проти команд Нідерландів[27], Німеччини[28], Греції[29] та двічі Іспанії[30][31].

• Найкращий гравець юнацького чемпіонату Європи: 2013