Мішель Серро

Мішель Серро народився 24 січня 1928 року в Брюнуа, (департамент Есон, Франція). Його батько працював в місцевому театрі одним з директорів вдень і білетером увечері. Мішель грав комічні ролі ще в ліцейному театрі. Після закінчення ліцею навчався в Драматичному центрі на вулиці Бланш в Парижі, намагався поступити до Консерваторії драматичного мистецтва, але його не було прийнято.

Після закінчення військової служби в авіації, куди Серро було призвано у 1948 році, він, повернувшись до Парижу, починає театральну кар'єру як актор і співак в трупі Робера Дері.

У 1952 році відбулося його знайомство з Жаном Пуаре, в дуеті з яким Серро з величезним успіхом працював в кабаре-театрі, розігруючи авторські комедійні скетчі.

Перші кіноролі Мішеля Серро були головно продовженням його роботи в кабаре: разом з Дері він грає в комедіях «Ax, прекрасні вакханки»! і «Прекрасна американка», з Пуаре — в «Убивці і злодії», підіграє де Фюнесу у стрічках «Під місячним світлом в Мобеже», «Ми поїдемо в Довіль», «Ланцюгова реакція (Карамболь)», «.І в сиру землю лягти». Численні гострохарактерні ролі трохи не зробили його полоненим однієї комедійної маски. Проте, від ролі до ролі відточуючи майстерність, Серро до середини 1970-х досягає рівня гри, яка знаходить визнання не лише у глядацької аудиторії, але і у колег по професії. Справжнім тріумфом Серро-коміка стає роль трансвестита Заза, зіграна ним у виставі «Клітка для диваків», а потім — і в однойменному фільмі. Придуманий і поставлений Жаном Пуаре в 1973 році спектакль про немолоду одностатеву парочку витримав 900 показів і зібрав в цілому 1,8 мільйона глядачів. У 1978 році «Клітку» переніс на екран Едуар Молінаро, замінивши Пуаре в ролі «чоловіка» Заза на Уго Тоньяцці. Стрічка мала значний успіх, номінувалася на «Оскар», а Серро отримав за неї свій перший «Сезар». Пізніше були зняті два сиквели цієї популярної комедії, причому за «Клітку для диваків» — 2 актори знову були номіновані на «Сезара».

Наприкінці 1970-х Серро рішуче виходить за рамки комедійного жанру, починаючи грати в психологічних і кримінальних драмах характери на межі психопатології. Актора тепер цікавлять персонажі з «подвійним дном»: доброчесний обиватель, що зіштовхнув свою дружину у вікно («Орел або решка») або «присвоїв» собі чужу, користуючись її амнезією («Приготуйте ваші носовички»), блискучий нотаріус, що зізнається у вбивстві, якого не здійснював («Під попереднім слідством», другий «Сезар» Серро). Можливо, однією з причин зміни амплуа став незмірний особистий біль, пережитий в цей час актором: Серро одружений з жінкою, яку зустрів ще наприкінці 40-х, у них були дві доньки — Наталі і Кароліна, і у 1977-му Кароліна померла.

Незважаючи на похилий вік, Серро продовжував активно працювати в кіно і в 1990-ті, і на початку нового століття. Кількість зіграних ним кіноролей наближається до 150. У 1995 році він отримав свого третього «Сезара» за роль у фільмі Клода Соте «Неллі та пан Арно».

Серро помер від раку 29 липня 2007 року у себе удома у французькому місті Онфлер. Спочатку похований на цвинтарі в Онфлері. У 2009 році його було перепоховано на кладовищі Ансьєн (5-а ділянка) в Нейі-сюр-Сен разом з донькою Кароліною і дружиною Нітою.

За свою кар'єру Мішель Серро знявся у 158-ти кіно- та телефільмах.