Клод Соте
Клод Соте́ (фр. Claude Sautet; 23 лютого 1924, Монруж, О-де-Сен — 22 липня 2000, Париж) — французький кінорежисер та сценарист.
| Клод Соте | |
|---|---|
| фр. Claude Sautet | |
 | |
| Дата народження | 23 лютого 1924 |
| Місце народження | Монруж, Іль-де-Франс, Франція |
| Дата смерті | 22 липня 2000 (76 років) |
| Місце смерті | |
| Поховання | |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | режисер, сценарист |
| Alma mater | Інститут перспективних досліджень кінематографаd |
| Роки активності | 1951 — 1995 |
| IMDb | ID 0767110 |
| Нагороди та премії | |
| «Оскар» (1993, 1996) | |
 Клод Соте у Вікісховищі | |
Біографія
Клод Соте народився 23 лютого 1924 році у Монружі (департамент О-де-Сен, Франція) в сім'ї бізнесмена. Навчався у Вищій школі декоративних мистецтв (фр. École des Arts decoratifs), працював музичним критиком і педагогом. У 1946 закінчив Вищий інститут кінематографії (IDHEC). Стажувався у Клода Отан-Лара на зйомках стрічки «Займися Амелією» та у низки інших режисерів. Працював продюсером і сценаристом для французького телебачення. Як режисер дебютував у 1955 році комедією «Добрий день, посмішко». На початку 1960-х Соте звертається до детективних сюжетів у фільмах «Зваж на всі ризики» (1960) з участю Ліно Вентури та Жан-Поля Бельмондо й «Дати дуба» (1965), які були високо сприйняті критикою і глядачем. Починаючи з фільму «Життєві дрібниці» (1970), фільму, що отримав премію Деллюка, Клод Соте став відомий як тонкий, спостережливий і глибокий дослідник характерів французької буржуазії, особливо людей середніх років.
Фільм «Життєві дрібниці» (1970), з ентузіазмом прийнятий на Каннському фестивалі, приніс Соте міжнародну популярність, а також позначив новий виток у кар'єрі Ромі Шнайдер. Співпраця Соте і Шнайдер продовжилася у фільмах «Макс і бляхарі», «Сезар і Розалі»; за роль у фільмі «Проста історія», номінованому на «Оскар» як найкращий іноземний фільм[1], Шнайдер отримала премію «Сезар» як найкраща акторка.
У 1993 за фільм «Крижане серце» Соте отримав Срібного лева на Венеційському кінофестивалі і премію «Сезар» як найкращий режисер. Цю ж премію він отримав через три роки за свій останній фільм «Неллі та пан Арно».
Помер Клод Соте від раку 22 липня 2000 року у Парижі на 77-му році життя. Похований на цвинтарі Монпарнас.
Фільмографія
- Режисер
- 1955 — Добрий день, посмішко / Bonjour sourire
- 1960 — Зваж на всі ризики / Classe tous risques
- 1965 — Дати дуба / L'Arme à gauche
- 1970 — Борсаліно
- 1970 — Життєві дрібниці / Les Choses de la vie
- 1971 — Макс і бляхарі / Max et les ferrailleurs
- 1972 — Сезар і Розалі / César et Rosalie
- 1974 — Венсан, Франсуа, Поль та інші / Vincent, François, Paul… et les autres
- 1976 — Мадо / Mado
- 1978 — Проста історія (У кожного свій шанс) / Une histoire simple
- 1980 — Поганий син / Un mauvais fils
- 1983 — Гарсон! / Garçon!
- 1988 — Декілька днів зі мною / Quelques jours avec moi
- 1992 — Крижане серце / Un cœur en hiver
- 1995 — Неллі та пан Арно / Nelly et Monsieur Arnaud
Визнання
- Приз Луї Деллюка
- 1969: Найкращий режисер (за фільм Життєві дрібниці)
- 1995: Найкращий режисер (за фільм Неллі та пан Арно)
- Премія «Сезар»
- 1979: Номінація — Найкращий режисер (за фільм Проста історія])
- 1981: Номінація — Найкращий режисер (за фільм Поганий син)
- 1993: Найкращий режисер (за фільм Крижане серце )
- 1996: Найкращий режисер (за фільм Неллі та пан Арно)
Джерела
О. Рейзен. Клод Соте // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 147-148. — ISBN 5-85646-077-4.
Примітки
- The 52nd Academy Awards (1980) Nominees and Winners. oscars.org. Процитовано 21 травня 2015.
Посилання
- Соте // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Клод Соте на сайті IMDb (англ.)
- Клод Соте на сайті AlloCiné (фр.)
- Клод Соте на сайті oKino.ua