Міщенко Леоніла Іванівна

Леоніла Іванівна Міщенко (14.12.1922, Славута, Хмельницької обл. — 26.07.2004, Львів) — українська літературознавиця, докторка філологічних наук (1975), із 1977-го — професорка, упродовж 1986—1991 — завідувачка кафедри української літератури Львівського національного університету ім. Івана Франка, Заслужений професор Львівського університету (2002)[2]. Відома дослідниця Лесі Українки.

Міщенко Леоніла Іванівна
Народилася 14 грудня 1922(1922-12-14)
Славута, Ізяславський повіт, Волинська губернія, Українська СРР
Померла 26 липня 2004(2004-07-26) (81 рік)
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Діяльність літературознавиця
Alma mater Філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Ступінь доктор філологічних наук
Відомі учні Корнійчук Валерій Семенович
У шлюбі з Шпиця Володимир Григорович

У 1940 закінчила Славутську школу № 1. В роки німецько-радянської війни разом зі своєю вчителькою німецької мови Лідією Костянтинівною Ляпідус брала участь у партизанському русі, була розвідницею в партизанському загоні під командуванням Героя Радянського Союзу І. О. Музальова, який діяв на півночі нинішньої Хмельницької області. Закінчила філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1951). З того часу і до останніх днів працювала у ньому — дійшла від лаборантки до професорки кафедри української літератури імені М. Возняка. 1959 р. захистила кандидатську дисертацію «Леся Українка в літературному процесі своєї доби» (офіційні опоненти Максим Рильський, Марія Деркач). Досліджувала творчість Лесі Українки.[3]

Дружина Володимира Шпиці.[4].

Померла у Львові, похована на Личаківському кладовищі, поле № 86.[5]

Праці
  • Леся Українка в літературному житті. — К., 1964. — 164 с.;
  • Політична поезія Лесі Українки: соціальний генезис і естетична природа. — К., 1972. — 203 с.;
  • Леся Українка: Посібник для вчителів. — К., 1986. — 303 с.;
  • Леся Українка. Хвилі моєї туги [інтимна лірика]; упоряд., вступна стаття і прим. Л. І. Міщенко. — Льв.: Каменяр, 1991. — 118 с.;
  • Дивоцвіт [Текст]: джерела і поетика «Лісової пісні» Лесі Українки (у співавт. з І. Денисюком). — Льв. : вид-во Львів. унів-ту, 1963. — 93 с.;
  • Сорок українських поетеc: антологія.. — Льв.: видавн. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. — 436 с.;
  • Листи Галі Мазуренко до Леоніли Міщенко // Дзвін: Щоміс. літ.-мист. та громад.-політ. часопис Спілки письменників України . — 2004 . — N2 . — С.142 .

Примітки
  1. Личаківський некрополь — С. 461.
  2. Заслужені професори Університету. Львівський національний університет імені Івана Франка. Процитовано 23.05.2021.
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 28 липня 2014.
  4. http://www.wz.lviv.ua/far_and_near/123489
  5. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 463. — ISBN 966-8955-00-5.

Література
  • Мацько В. П. Професор Леоніла Міщенко: внесок у наукове лесезнавство // Духовні витоки Поділля: жінки в історії краю: матер. всеукр. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 1 березня 2012 р.). — Хмельницький: ПП Заколодний М. І., 2012. — С.380-386.
  • Мацько Віталій. Дочка великого роду // Колесо (Хмельницький). — 18 березня 2004. — С. 7.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.