М-4
М-4 (Молот; виріб «103»; по кодифікації НАТО: Bison-А) — радянський стратегічний бомбардувальник розробки ОКБ Мясіщєва.
| М-4 | |
|---|---|
 | |
| М-4 | |
| Призначення: | стратегічний бомбардувальник |
| Перший політ: | 20 січня 1953 |
| Прийнятий на озброєння: | 1955 |
| Знятий з озброєння: | 21 березня 1994 |
| Період використання: | 1953 — 1994 |
| На озброєнні у: | СРСР |
| Розробник: | ОКБ Мясіщєва |
| Виробник: | Завод ОКБ-23 |
| Всього збудовано: | 33 |
| Модифікації: | М-2, М-4, М-4А, М-4-2, 103М |
| Конструктор: | Володимир Мясіщєв |
| Екіпаж: | 7 осіб |
| Крейсерська швидкість: | 800 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 947 км/год |
| Дальність польоту: | 12000 км |
| Практична стеля: | 12150 м |
| Бойова стеля: | 12150 м |
| Довжина: | 47,7 м |
| Висота: | 11,5 м |
| Розмах крила: | 50,5 м |
| Площа крила: | 351,8 м² |
| Двигуни: | 4 × АМ-3А |
| Тяга форсажна: | 4 × 9500 |
| Гарматне озброєння: | 6 × АМ-23 |
| Маса підвісних елементів: | 24000 кг |
Створення
Стратегічний бомбардувальник розроблений в ОКБ-23 під керівництвом В.М. Мясіщєва по проекту «25» (М-25).
Прототип М-4 здійснив перший політ 20 січня 1953 року. Постановою уряду завод ОКБ-23 був зобов'язаний збудувати дослідну серію — 3 літаки у 1954 році і 8 літаків у 1955 році. Випробування другого літака почалися 23 грудня 1953 року. Заводські випробування закінчилися 15 квітня 1954 року, і у той же день літак був прийнятий на державні випробування, які почалися 4 травня 1954 року. 1 травня один з літаків М-4 вже був продемонстрований на параді. Серійне виробництво М-4 почалося 1954 року на заводі ОКБ-23. У 1955 році літак проходив військові випробовування на авіабазі в місті Енгельс.
Обладнання - бомбардувальний радіолокаційний приціл РПБ-4. Система дозаправлення розроблена в ОКБ С. Алєксєєва. В кормі - РЛС управління кормовою гарматною установкою «Аргон». Система катапультування відбувалася вниз через люки. На 3М встановлено оптичний бомбардувальний приціл ПБ-11, автопілот і навігаційно-бомбардувальний автомат НБА, система попередження про опромінювання РЛС супротивника, 3 блока викиду дипольних відбивачів, станція активних перешкод СПС-2, аерофотоапарат АФА-42 або його нічна модифікація.
Режим дозаправлення — висота 5000-6000 м, швидкість 800 км/г, тривалість — 20 хв, маса заправленого пального (3МС-2/3МН-2) - 40000 кг, продуктивність заправлення — 2250 л/хв.
Модифікації
| Назва | Рік | Короткий опис |
|---|---|---|
| М-2 | 1952 | Початкова назва 2М (виріб «28»), ескізний проєкт представлений 1 жовтня 1952 року. |
| М-4 | 1953 | Початкова назва виріб «103», бомбардувальник запущений у серійне виробництво на заводі ОКБ-23. |
| М-4А | 1953 | Відбулася модернізація двигунів (РД-3М500А), вдосконалена система дозаправки. |
| М-4-2 | 1956 | Літак-заправник (переобладнання з М-4 стало відбуватися після прийняття на озброєння бомбардувальника 3М). |
| 103М | 1959 | Рекордна модифікація М-4 з двигунами ВД-7 |
Всього було побудовано: М-4 — 10, 3М — 74, 3МД — 10.
Базування: авіабази Енгельс, Сєришево і Шауляй.
Історія
1963 — припинено серійне виробництво бомбардувальників.
1968 — всього на озброєнні 50 літаків ударних модифікацій.
1969-77 — на озброєнні 40 літаків М-4.
1970-81 — всіх модифікацій (М-4, 3М, 3МД і ін.) на озброєнні 56 літаків.
1983 — на озброєнні 45 бомбардувальників і 30 літаків-заправників.
1985 — всі бомбардувальники починають виводитися з експлуатації.
1986 — на озброєнні 45 літаків різних модифікацій, з них бомбардувальників і розвідників — 15, решта літаки-заправники 3МС-2 та 3МН-2.
1987 — 15 літаків у резерві ВПС, разом з Ту-16 і Ту-22 — 340 літаків.
1989 — 36 літаків знищено в порядку скорочення збройних сил.
1992 — 3МС-2 та 3МН-2 все ще на озброєнні. За весь час експлуатації втрачено чотири літака (в тому числі два при зіткнення 1992 року).
1993 — всі літаки-заправники офіційно зняті з озброєння і починаються виводитися у резерв.
1994 — повністю зняті з озброєння.