3М (літак)

Стратегічний бомбардувальник 3М — різновид М-4 зі збільшеною дальністю польоту. На ньому двигуни АМ-3А замінили на ВД-7, зменшивши на 25% витрату пального, та збільшивши на 26% тягу. Аеродинамічні якості літака підвищилися внаслідок встановлення нового кризі зі збільшеним розмахом і горизонтального оперення з покращеними властивостями без поперечного V і управляючим переставним стабілізатором.

Докладніше: М-4

Створення першого дослідного літака завершилася на початку осені 1955. У зв'язку із затримкою двигунів ВД-7 випробування вирішили проводити з двигунами АМ-3А. 27 березня 1956 року відбувся перший політ. Потім випробування проводили з двома двигунами ВД-7 і двома АМ-3А через сумніви в надійності роботи ВД-7. Завершили випробування вже з двигунами ВД-7. Під час випробувань під крилом літака встановлювалися додаткові підвісні баки, загальною місткістю 13 000 л, найбільша вага при цьому досягала 202 000 кг. Серійний випуск літаків 3М почався ще до завершення випробувань.

Під час випробувань ніяка машина не була втрачена. 1959 року на бомбардувальнику 3М встановили 12 світових рекордів висоти та вантажності.

Черговий різновид літака ОКБ В.М. Мясіщєва появився у зв'язку з постановою уряду СРСР, у якій вимагалося створити літак-ракетоносець на основі літака 3М. На ньому встановили сучасніше обладнання, покращили аеродинаміку літака. Зовнішньо він відрізнявся подовженою, загостреною носовою частиною фюзеляжу зі штангою в кінці, що покращило аеродинаміку. Силова установка складалася із чотирьох більш економних двигунів ВД-7Б. Після спільних випробувань було прийнято рішення про заміну в серійному виробництві літака 3М літаком 3МД. Усього було побудовано 90 літаків 3М всіх модифікацій, включаючи дослідні.

На початку 1970-х в міжнародних відносинах настала доба розрядки, і був заключений договір про скорочення та обмеження стратегічних наступальних воружень. Брежнєв пообіцяв новому президенту США, що переробить 20 стратегічних бомбардувальників 3М в літаки-заправники, які вже будуть не в стані завдавати ядерних ударів. З цих літаків були зняти штанги дозаправлення і все бомбардувальне воруження.

За 9 років свого існування ОКБ-23 підготувало на основі М-4 і ЗМ цілу низку проєктів, однак тогочасне керівництво надало перевагу іншим літакам.

М-4-2

У першій половині 1980-х закінчилося покращення Ту-95КМ у Ту-95К-22, також на воруження почали надходити нові ракетоносці Ту-95МС та Ту-160. Застарілі різновиди Ту-16, Ту-22 і Ту-95 почали виводити з використання та списувати. Під цю кампанію попали й останні бомбардувальники 3М, дев'ять з яких спершу вціліло. Це були різновиди 3МД, які вважалися командирськими машинами. Їх залишили на базі зберігання під Енгельсом. Лише один 3МД в березні 1986 року був відкритий і перегнаний у Моніно. Інші 3МД були знищені протягом 1988—89 років.

Оскільки наповнення військ літаками-заправниками Іл-78 проходило повільніше від запланованого, усе ще була необхідність у танкерах 3МС-2 та МН-2. Останні літаки цих типів продовжували використовуватися до початку 1990-х років. Далі літаки спочатку були переведені у запас, а з 1996 року стали розпилюватися на металолом.

Робота на літаках цього різновиду вважалася дуже складною.