Набока Іван Лукич
Набока Іван Лукич (нар. 22 липня 1894, Конотоп — пом. після 1931, невідомо) — український військовий діяч, сотник Армії УНР. Лицар Залізного хреста УНР та Хреста Симона Петлюри.
| Іван Лукич Набока | |||
|---|---|---|---|
 Сотник | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
22 липня 1894 Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія | ||
| Смерть | не раніше 1931 | ||
| Громадянство |
 Російська імперія → УНР →  Франція | ||
| Національність | українець | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 1918–1920 | ||
| Приналежність |
Російська імперія → УНР | ||
| Вид ЗС |
 Армія УНР | ||
| Рід військ |
Сухопутні війська | ||
| Формування |
Окрема кінна дивізія | ||
| Війни / битви |
Радянсько-українська війна (Перший зимовий похід) | ||
| Командування | |||
|
1-ша сотня 3-го кінного полку Окремої кінної дивізії | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Життєпис
Іван Набока народився 22 липня 1894 року у Конотопі.
15 травня 1918 року Іван Набока добровільно вступив до Армії УНР. Став учасником Першого зимового походу під час Радянсько-української війни. Був нагороджений Залізним Хрестом УНР «За Зимовий похід і бої» № 342[1]. У 1920 році Іван Лукич служив командиром 1-ї сотні 3-го кінного полку Окремої кінної дивізії. По завершенні збройної боротьби армії УНР сотник був інтернований у польському таборі Вадовиці.
З 1925 року Набока мешкав у Франції. Там Іван Лукич став членом Товариства бувших вояків Армії УНР у Франції. Був нагороджений Хрестом Симона Петлюри № 1152.
Подальша доля невідома.
Примітки
- Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — с. 524. ISBN 978-617-569-302-5
Джерела
- Портрет сотника Івана Набоки; Героїка, 29 червня 2017.
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917—1921). Книга 2. — К.: «Темпора», 2011.
- З-під Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків армії УНР / Павло Подобєд. — Івано-Францівськ: «Місто НВ», 2016. — сс. 235—237. ISBN 978-966-428-496-4