Надвірний суд

Надві́рний суд — у XVI—XIX ст. різновид судів у Європі: у німецькомовних країнах, Швеції, Речі Посполитій та Російській імперії тощо. Суд при (на) дворі монарха.

Назва
  • Гофгері́хт (нім. Hofgericht, від нім. Hof, «двір» і Gericht, «суд»)
  • Дві́рський суд[1] — суд двору монарха чи володаря.
  • Надві́рний суд (пол. sąd nadworny, рос. надворный суд) — суд на дворі монарха чи володаря.
  • Придво́рний суд — суд при дворі монарха чи володаря.

За країною

Курляндія
  • Мітавський надвірний суд (в Мітаві)

Ліфляндія

Надвірний суд існував до 1889 року в Ліфляндії (Польська Ліфляндія, Шведська Ліфляндія, Ризьке намісництво, Ліфляндська губернія). Розташовувався у Ризі[2].

За російського панування ліфляндський надвірний суд відносився до установ земств (нім. Landes-Behörden) і мав широкі повноваження. Одні справи він розбирав як суд 1-ї інстанції, інші — як суд 2-ї інстанції. Рішення суду у кримінальних і цивільних справах, які перевищували 600 рублів, мусили передаватися на апеляцію до російського Сенату[2].

Суд складався з президента, віце-президента, двох земельних радників (ландратів), двох радників і двох асесорів. Члени суду, за винятком радників, обиралися терміном на 6 років місцевим ліфляндським лицарством, а один із асесорів — езельським. Радників призначав Сенат. Секретар надвірного суду назначався із літератів самим судом[2].

Суд збирався у повному складі лише двічі на рік. У інший час його члени були присутні в ньому по-черзі[2].

У особливих випадках суд підлягав ревізії місцевого губернатора. Для нагляду за виробництвом справ Сенат призвачав старшого фіскала (обер-фіскала)[2].

При суді діяв особливий відділ у селянських справах, із особливим секретарем. Його обирало місцеве лицарство з числа тих своїх представників, які вивчали правознавство. Це відділ був останньою інстанцією за позовами між особами, які підлягали селянським судам[2].

Ліфляндський надвірний суд скасували під час судової реформи у прибалтійських губерніях Російської імперії[2].

Примітки
  1. Грушевський, М. Історія України-Руси. Т. 5, Роз. 5, С. 2.
  2. Врангель, К. К. Гофгерихт, в Лифляндии // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург, 1893, Т. 9, С. 448.

Бібліографія

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.