Назаренко Андрій Володимирович

Андрі́й Володи́мирович Наза́ренко (21 листопада 1985(19851121) 20 червня 2015) — старший солдат Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Назаренко Андрій Володимирович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 21 листопада 1985(1985-11-21)
Маріуполь
Смерть 20 червня 2015(2015-06-20) (29 років)
Павлопіль
Псевдо «Мєх»
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Військова розвідка
Формування
 131 ОРБ
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

До війни Андрій Назаренко був моряком та мріяв стати капітаном корабля.[1] Жив на одній вулиці з загиблим кіборгом Андрієм Миронюком.

Наприкінці літа 2014 року стає одним із перших учасників Маріупольської Самооборони. Після обстрілу російськими терористами мікрорайону «Східний» 24 січня 2015-го був серед волонтерів «Нового Маріуполя», котрі допомагали постраждалим.[2]

У лютому 2015-го із Самооборони перейшов до лав ЗСУ, проходив службу в 129-му ОРБ, згодом перейшов до 131-го ОРБ. Старший солдат, розвідник-кулеметник 131-го окремого розвідувального батальйону.[3]

20 червня 2015 року загинув у бойовому зіткненні з ДРГ поміж Чермаликом та Павлопільським водосховищем. Тоді ж загинув сержант Володимир Милосердов.

Без Андрія залишилися батьки та сестра.

З 2015 року тривають обговорення щодо перейменування вулиці Новоросійської, на якій жив Андрій Назаренко, на його честь. Станом на кінець 2017 року міська влада Маріуполя чинить перешкоди цьому перейменуванню.[4]

Нагороди та вшанування

  • 16 січня 2016 року, за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);[5][3]
  • почесний громадянин Маріуполя (посмертно);
  • у школі, котру закінчив Андрій Назаренко, відкрито меморіальну дошку на його честь;[6]
  • маріуполець Данило Подибайло присвятив Андрію Назаренку пісню «Чорні крила»[6].

Примітки

  1. Пам'яті Андрія Назаренка. priazov.tv. Громадське телебачення Приазов'я. 29 липня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.
  2. Місто героїв. Самооборона Маріуполя. priazov.tv. Місто героїв. Громадське телебачення Приазов'я. 2 грудня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.
  3. Андрій Назаренко отримав орден “За мужність” ІІІ ступеня. priazov.tv. Громадське телебачення Приазов'я. 20 січня 2016. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.
  4. У Маріуполі вулицю Новоросійську ніяк не перейменують на вулицю Андрія Назаренка. priazov.tv. Громадське телебачення Приазов'я. 26 липня 2016. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.
  5. Указ Президента України від 16 січня року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. Сім’ї Андрія Назаренка вручили його Орден “За мужність” (ФОТО, ВІДЕО). priazov.tv. Громадське телебачення Приазов'я. 4 березня 2016. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.