Наноробот

Наноробот — технологія створення машин або роботів, розмір яких дорівнює або близький до мікроскопічного масштабу нанометра (10−9 метра).

Схема наноробота за творами Вакара Ахмада (2011)

Загальний опис

Наноробототехніка посилається на все ще значною мірою гіпотетичну нанотехнологію — технічну дисципліну проектування і будівництва нанороботів. Нанороботи (наноботи, наноїди, наніти або наноніти) можуть бути звичайними пристроями, розміром від 0.1-10 мікрометрів і сконструйованими з нанорозмірних або молекулярних компонентів. Так як ще не було створено штучно жодного наноробота, він залишається гіпотетичним поняттям.

Інше, іноді використовуване визначення — робот, який дозволяє здійснювати точні взаємодії з нанорозмірними об'єктами, або може маніпулювати з нанорозмірною роздільною здатністю. Згідно з цим визначенням, навіть велика апаратура як, наприклад, атомний силовий мікроскоп, може вважатися наноробототехнічним інструментом, коли налаштований для виконання наноманіпуляцій. Також макроскопічні роботи або мікророботи, які можуть рухатися з нанорозмірною точністю, могли б бути також названими нанороботами.

Наномашини знаходяться значною мірою, у фазі дослідження і розвитку, але деякі примітивні молекулярні машини були перевірені. Приклад — давач, що має крок приблизно 1.5 нанометрів, здатний до перерахунку специфічних молекул в хімічному зразку. Перше корисне використання наномашин, якщо такі коли-небудь будуть побудовані, можливо, буде в медичній технології, де вони використовувалися б, щоби визначати ракові клітини і знищувати їх.

Цікаво, що влітку 2017 року, велика команда вчених, на чолі з Джеймсом Туром з Університету Райса, створили «нанодриль», який легко "пробурюється" крізь мембрану ракової клітини та залишає у ній пори, що призводить до її загибелі.[1]

Інше потенційне застосування — виявлення отруйних хімікалій, і вимірювання їх концентрацію у довкіллі. Нещодавно, Університет Райс продемонстрував Наномобіль (автомобіль з однієї молекули), який створений за допомогою хімічного процесу, і включає бакібол для коліс. Він приводиться до дії, за допомогою контролю температури навколишнього середовища і зміною розташування кінчика тунельного мікроскопа.

Теорія наноробототехніки

З того часу, як нанороботи стануть мікроскопічними за розміром, ймовірно буде необхідна дуже велика кількість їх, працюючих разом, щоби виконувати мікроскопічні і макроскопічні завдання. Ці нанороботичні рої, як ті, які нездатні до відтворення (як у сервісному тумані), так і ті, які здатні до добровільного розмноження в природному оточенні (як в сірому слизі і його менш загальних варіантах), можна знайти в багатьох історіях наукової фантастики, як, наприклад, Борги в Зоряному Шляху. Слово «Нанобот» (також «наніт», «наноген», або «наномураха») часто використовується, щоби вказати цей вигаданий контекст, і є неформальним або навіть принизливим терміном, щоби посилатися на технічну концепцію нанороботів. Слово наноробот — правильний технічний термін у документальному контексті серйозних технічних досліджень.

Деякі захисники нанороботів, у відгуках до сценарію переляку сірого слизу, які вони раніше допомогли розповсюдити, удають, що нанороботи, здатні до копіювання за межами обмеженого фабричного оточення, не формують потрібну частину продуктивної нанотехнології, що мається на увазі, і що процес самовідтворення, якщо його коли-небудь буде розроблено, може бути зроблений невід'ємно безпечним. Вони, крім того, заявляють, що, вільно-спустошувальні реплікатори, фактично відсутні у їх поточних планах, розвитку і використання молекулярного виробництва.[1][2]

Див. також

Посилання
  1. Zyvex: «Self replication and nanotechnology» «artificial self replicating systems will only function in carefully controlled artificial environments … While self replicating systems are the key to low cost, there is no need (and little desire) to have such systems function in the outside world. Instead, in an artificial and controlled environment they can manufacture simpler and more rugged systems that can then be transferred to their final destination. … The resulting medical device will be simpler, smaller, more efficient and more precisely designed for the task at hand than a device designed to perform the same function and self replicate. … A single device able to do [both] would be harder to design and less efficient.»
  2. «Foresight Guidelines for Responsible Nanotechnology Development» «Autonomous self-replicating assemblers are not necessary to achieve significant manufacturing capabilities.» «The simplest, most efficient, and safest approach to productive nanosystems is to make specialized nanoscale tools and put them together in factories big enough to make what is needed. … The machines in this would work like the conveyor belts and assembly robots in a factory, doing similar jobs. If you pulled one of these machines out of the system, it would pose no risk, and be as inert as a light bulb pulled from its socket.»

Бібліографія
  • K. Eric Drexler, Engines of Creation, ISBN 0-385-19973-2.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.