Нарвська культура
На́рвська культу́ра (біл. Нарвенская культура) — неолітична археологічна культура, названа за місцем відкриття на річці Нарва, в північно-східній Естонії. Висунута в 1950-х роках Н. М. Гуріною і Л. Яанітсом. Була поширена на території східної частини сучасної Балтії, від Південного Приладожжя до Білорусі, V—III тис. років до н. е. Розвинулася на базі кундської культури.
Нарвська культура | |
---|---|
Розташування | Європа |
Доба | Мезоліт |
Час існування | приблизно 5300 — приблизно 1750 BC |
Типова пам’ятка | Нарва |
Попередня культура | Кундська культура |
Наступна культура | Культура ямково-гребінцевої кераміки, Культура шнурової кераміки |
На території Білорусі пам'ятники нарвської культури поширені в Подвінні, за винятком південно-східної частини, у верхній течії р. Березини (басейн Дніпра). Найважливіші стоянки: «Осовець 4», «Заценне», «Сосенка 3». Нарвська культура, особливо на південній та південно-західній периферії, відчувала сильні впливи чужо-культурних племен Понемання і Подніпров'я. У 2-й половині IV тис. до н. е. у південно-східну Балтію почалася активна експансія зі східної Балтії племен культури ямково-гребінцевої кераміки. На півночі Білорусі під їхнім впливом нарвська культура змінилася і поступово трансформувалося в усвятську культуру середнього неоліту.
Стоянки утворювалися переважно поблизу водойм на невеликих пагорбах. Житла були напівземлянками, а подекуди вже наземні чотирикутні будівлі з дерев'яними елементами конструкції, двосхилим дахом, а також підлогою, устеленою корою або піском.
Види господарства — рибальство, полювання, збиральництво, зачатки землеробства, — з характерними рисами осілості.
Зважаючи на приступність кременю, знаряддя з нього були вкрай рідкісними. Це змушувало вести обмін і покладатися на місцеві матеріали: сланець, кістки, ріг, дерево. Знайдені артефакти відображають високий рівень розвитку обробки рогу і кістки — наконечники стріл, гарпуни, гачки, численні різні інструменти і дерев'яні рукоятки до них. Кераміка двох типів: великі гостродонні судини (до 30 л) і невеликі плоскодонні миски.
Зникає під натиском племен ямочно-гребінцевої кераміки, хоча окремі популяції на заході могли дожити до приходу індоєвропейських народів культури бойових сокир — пращурів германців, балтів і слов'ян. Як імовірно гібридна культура (між «нарвською» і «бойових сокир») вважається жуцевська культура.
Джерела
- Чарняўскі М. М., «Нарвенская культура» // Археалогія Беларусі: Энцыклапедыя… — С.126. (біл.)
- Чарняўскі М. М., «Нарвенская культура» // Археалогія Беларусі: У 4 т. Том 1. Каменны і бронзавы вякі / Зайкоўскі З. М., Ісаенка У. Ф., Калечыц А. Г. і інш.. — Мн.: изд. «Беларуская навука», 1997 г. — 422 с. (біл.)