Народна республіканська грецька ліга

Народна республіканська грецька ліга (грец. Εθνικός Δημοκρατικός Ελληνικός Σύνδεσμος) (скорочено ЕДЕС (грец. ΕΔΕΣ) — одна з найбільших армій Руху Опору в Греції під час німецької окупації в період Другої світової війни. Ще під час війни ЕДЕС вступила в суперечку з комуністичним Національно-визвольним фронтом Греції, що до 1946 році переросло у громадянську війну, в якій ЕДЕС здобула перемогу.

Наполеон Зервас (2 з лівого боку) з офіцерами ЕДЕС.

Ідеологія

Народна республіканська грецька ліга заснована 9 вересня 1941 року колишнім офіцером грецької армії Наполеоном Зервасом. Вона була республіканською організацією, антикомуністичною, і виступала проти повернення монархії в Грецію (див. Королівство Греція).

Номінальним політичним головою організації був Ніколаос Пластирас, що перебував на той час у Франції. Друг і помічник Пластираса Комнін Піромаглу вирішив, що ЕДЕС буде боротися проти окупантів і проти повернення екзильного короля Георга ІІ. Незабаром він прибув до Афін, де створили виконавчий комітет у складі 5 членів (Комнін Піромаглу був представником секретаря Ніколаоса Пластираса).

Організації вдалося встановити зв'язок із британським штабом у Каїрі з метою отримання зброї і підтримки Великої Британії. Однак британці підтримували короля Георга, і ЕДЕС 1942 року переходить на про-монархічні позиції.

Початок збройного опору

Національно-визвольний фронт Греції створює Народно-визвольна армія Греції і ЕДЕС намагається йти на контакт з комуністами, але переговори не мали успіху через вимоги комуністів злиття EAM та ЕДЕС і недовіру до британців[1]. Головною областю дій ЕДЕС стає історична область Епіру[2].

Проте незабаром ЕДЕС і ЕЛАС почали діяти спільно із SOE (організація Сполученого Королівства, що спеціалізувалась на шпигунстві і саботажі). Операція була успішною і підняла популярність опору, але і створила нові суперечки між ЕЛАС і ЕДЕС (Британія високо оцінила допомогу Зерваса і недооцінила комуністів).

Звинувачення у співпраці з окупантами

ЕЛАС безпідставно звинуватила ЕДЕС у співпраці з німцями. Скоріше за все, це було зроблене для того, щоб мати підстави для війни з організацією, що не подобалася комуністам про-західною і про-монархічною орієнтацією. І ще, можливо, через те що один з лідерів ЕДЕС Стіліанос Ґонатос підтримував охоронні батальйони грецьких колабораціоністів і закликав молодих офіцерів вступати в них[3][4].

Перший конфлікт ЕЛАС і ЕДЕС

1943 року ЕЛАС атакувало ЕДЕС. Через агресію комуністичних сил ЕДЕС пішла на перемир'я з Німеччиною і домовилися про спільні дії проти ЕЛАС.

Див. також

Примітки
  1. Fleischer (1990), p. 238
  2. Fleischer (1990), p. 241
  3. Shrader, Charles R. (1999). The withered vine: logistics and the communist insurgency in Greece, 1945-1949. Greenwood Publishing Group. с. 38. ISBN 9780275965440. Процитовано 16 жовтня 2010.
  4. McNeill, William Hardy (1947). The Greek dilemma: war and aftermath. J.B. Lippincott Company. с. 87. Процитовано 16 жовтня 2010.

Джерела
  • (гр.) Fleischer, Hagen (1990). Στέμμα και Σβάστικα: Η Ελλάδα της Κατοχής και της Αντίστασης, Τόμος Α′ [Crown and Swastika: Greece of the Occupation and the Resistance, Vol. 1]. Athens: Papazissis. ISBN 960-02-0764-X.
  • (гр.) Fleischer, Hagen (1995). Στέμμα και Σβάστικα: Η Ελλάδα της Κατοχής και της Αντίστασης, Τόμος Β′ [Crown and Swastika: Greece of the Occupation and the Resistance, Vol. 2]. Athens: Papazissis. ISBN 960-02-1079-9.
  • Mark Mazower (2001). Inside Hitler's Greece - The Experience of Occupation, 1941-44. United States: Yale University Press. ISBN 0-300-08923-6.
  • Woodhouse, Christopher Montague (1948). Apple of Discord: A Survey of Recent Greek Politics in their International Setting. London.
  • Center of Military History, German Antiguerrilla Operations in The Balkans (1941-1944) Washington DC: United States Army.
  • The Statutes of EDES
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.