Окупація Греції країнами Осі

Окупація Греції країнами Осі (грец. Η Κατοχή «Окупація») — період в історії Греції з квітня 1941 до червня 1945. Розпочався вторгненням нацистської Німеччини в Грецію на допомогу своєму союзнику фашистській Італії, яка вела війну з Грецією з жовтня 1940. Після завоювання Криту вся Греція до червня 1941 виявилася окупованою. На материку окупація тривала, доки Німеччина і її союзник Болгарія були змушені відступити під тиском союзників на початку жовтня 1944. Однак німецькі гарнізони зберігали контроль над Критом і деякими іншими Егейськими островами аж до і навіть після закінчення Другої світової війни в Європі, здавши ці острови в травні і червні 1945 року.

Окупація Греції країнами Осі
Континент Європа
Держава  Греція
Час/дата початку квітень 1941
Час/дата закінчення жовтень 1944
 Окупація Греції країнами Осі у Вікісховищі
Три окупаційні зони: синім позначено італійську, червоним — німецьку і зеленим — територію, анексовану Болгарією. Італійську зону у вересні 1943 перебрали на себе німці.
1941. Німецькі вояки піднімають німецький військовий прапор над Акрополем. Його в одному з перших актів опору зірвуть Маноліс Глезос і Апостолос Сантас.
1944. Прем'єр-міністр Георгіос Папандреу та інші на Акрополі після визволення від нацистів.

Історія

Спочатку фашистська Італія оголосила війну і вдерлася в Грецію в жовтні 1940 року, але грецька армія спершу зуміла відтіснити сили вторгнення в сусідню Албанію, тодішній італійський протекторат. Нацистській Німеччині довелося втрутитися від імені свого союзника у Південній Європі. Навальний німецький «бліцкриг» у Греції почався у квітні 1941 року, доки більшість грецької армії була дислокована на албанському фронті, відбиваючи італійські контратаки, і до червня Греція зазнала розгрому. В результаті цього грецький уряд вирушив у вигнання і в країні було утворено колаборантський маріонетковий уряд. На додачу, територію Греції було розділено на керовані державами Осі окупаційні зони, з яких до німецької було зараховано найважливіші області країни, включно з Афінами, Салоніками і найбільш стратегічними Егейськими островами. Інші райони країни було передано партнерам Німеччини Італії та Болгарії.

Окупація зруйнувала грецьку економіку і принесла страшенні злигодні грецькому цивільному населенню. На великій частині Греції величезне руйнування торкнулося промисловості (80% якої було знищено), інфраструктури (28% руйнувань), портів, доріг, залізниць і мостів (90%), лісів та інших природних ресурсів (25%),[1][2][3] а цивільні втрати становили 7,02% — 11,17% її громадян.[4][5] Понад 40 000 мирних жителів загинули в Афінах тільки від голодування, десятки тисяч померли через репресії з боку нацистів та колаборантів.[6] У той самий час виник грецький рух опору. Ці групи опору почали партизанські операції проти окупаційної влади, вони боролися проти колабораціоністських батальйонів безпеки, а також створили розгалужену розвідувальну мережу. До кінця 1943 року групи опору почали боротьбу між собою. Коли в жовтні 1944 року відбулося визволення материка, Греція перебувала в стані крайньої політичної поляризації, яка незабаром привела до спалаху громадянської війни. Подальша громадянська війна дала змогу багатьом чільним нацистським поплічникам не тільки уникнути покарання (через їхній антикомунізм), а й стати в кінцевому підсумку панівним класом післявоєнної Греції, після поразки комуністів.[7][8]

Див. також

Примітки

  1. http://www.truth-out.org/speakout/item/24456-the-math-of-mass-starvation-and-murder-germany-in-greece-during-world-war-ii
  2. http://news247.gr/eidiseis/afieromata/ta-ereipia-ths-germanikhs-katoxhs-sthn-ellada.1425953.html
  3. http://www.newsbeast.gr/greece/arthro/796214/oi-megales-katastrofes-kai-to-germaniko-hreos-stin-ellada-mesa-apo-dokoumeda
  4. Council for Reparations from Germany, Black Book of the Occupation(In Greek and German) Athens 2006 p. 1018-1019 (PDF). Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 15 червня 2011.
  5. Gregory, Frumkin. Population Changes in Europe Since 1939, Geneva 1951. pp. 89-91
  6. Mazower (2001), p. 155
  7. Giannis Katris, The Birth of Neofascism in Greece, 1971
  8. Andreas Papandreou, Democracy at Gunpoint (Η Δημοκρατία στο απόσπασμα)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.