Насір (султан Сеннару)
Насір (*араб. ناصر; д/н — 1769) — 19-й макк (султан) Сеннару в 1762—1769 роках.
| Насір | |
|---|---|
| Помер | 1769 |
| Посада | Sultan of Sennard |
| Батько | Баді IV |
| Брати, сестри | Ісмаїл (султан Сеннару) |
Життєпис
Походив з династії Фунджі. Старший син макка Баді IV. 1762 року за підтримки брата Адлана та Мухаммеда Абу аль-Кайліка, намісника Кордофана, повалив батька. Втім той втік до Ефіопії, де отримав підтримку тамтешнього негуса. Але того ж року через своїх поплічників Насір зумів заманити колишнього правителя до Сеннару, де його схопили й 1764 року таємно стратили.
Не виявив державного хисту, більше часу проводив у розвагах. Візирем було призначено Адлан уад Сибані, шейха Хашм-ель-Бахру, що був другом Мухаммеда Абу аль-Кайліка. При цьому значну владу отримав Абу аль-Кайлік, що зумів відбити потужний напад дарфурського султана Мухаммада Тайраба.
1768 року Насір відсторонив Адлан уад Сибані від посади візиря, якого разом з братом Кітто та Вааді уад Раджбом (небіжем аль-Кайліка) відправив у заслання. Але вже 1769 року його самого повалено й страчено разом з 2 малолітніми синами аль-Кайліком. Новим макком став його брат Ісмаїл.
Джерела
- James Bruce, Travels to Discover the Source of the Nile (1805 edition), vol. 4 pp. 155f
- J.M. Reid, Traveller Extraordinary: The Life of James Bruce of Kinnaird (New York: Norton, 1968), p. 246