Науково-дослідний інститут українознавства МОН України

Передісторію установи варто починати з 1988 р. коли на філологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка були сформовані профільні відділи, що називалися тоді кафедрами.

29 березня 1991 р. на основі українознавчих кафедр філологічного факультету університету Шевченка сформувалася і була офіційно зареєструвана асоціація «Інститут українознавства», головою якої був обраний тодішній декан філологічного факультету проф. П.Кононенко. З його ініціативи асоціація і кафедри філологічного факультету виступили співзасновниками Інституту українознавства. До творення першого в Україні навчально-наукового українознавчого центру долучилися також інші знані науковці: Ю.Сергєєв, В.Мельник, П.Хропко, Ф.Кислий, Л.Токар, О.Таланчук, В.Сергійчук, С.Наливайко, Т.Кононенко, О.Семашко, Р.Дяків та ін. Водночас усебічної підтримки розвиткові Інституту надавали члени його Піклувальної ради: О.Гончар, Б.Патон, Д.Павличко, Б.Олійник, І.Юхновський, Г.Удовенко, Ю.Мушкетик.

24 січня 1992 р. Інститут став самостійним навчально-науковим підрозділом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти, але до 21 червня 2000 р. мав назву «Інститут українознавства при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка».

У 2000 р. Прем'єр-міністр України Віктор Ющенко підписав постанову уряду про надання установі статусу Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України (Постанова Кабінету Міністрів України за № 1003 від 21.06.2000 р. та Наказ Міністра № 340 від 27.07.2000 р.)

17 червня 2004 р. Кабінет Міністрів України прийняв ухвалу про визначення статусу НДІУ, прирівнявши його за статусом до науково-дослідних установ Національної академії наук України.

7 серпня 2009 р. президент України Віктор Ющенко надав НДІУ статус національного, відтоді організація мала назву Національний науково-дослідний інститут українознавства (ННДІУ). «Національним» Інститут був до 2018 року.

5 січня 2011 року, без відома колективу ННДІУ та його керівництва[1], було видано розпорядження Кабінету Міністрів України про реорганізацію ННДІУ в Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії (ННДІУВІ).[2][3][1][4]

З 1993 до 2013 року інститут очолював лауреат Міжнародної премії ім. Й. Г. Гердера, академік УВАН, УАН, Міжнародної слов'янської академії, АН Вищої школи, професор, доктор філологічних наук Петро Кононенко. Утім, навесні 2013 р. у деяких ЗМІ поширилася інформація про конфлікт між директором інституту та «підлеглими»[5]. А вже 15 липня 2013 р. директором був призначений полковник міліції, професор Анатолій Чайковський[6][7][8], який іще з 2011 року очолював комісію з реорганізації Інституту.

24 лютого 2014 року в інституті відбулися так звані «бої за українознавство», що було спричинено тим, що восени 2013 року «було знищено значну частину українознавчих фондів наукової бібліотеки ННДІУВІ, зокрема — раритетних видань, переданих науковому колективу Інституту представниками української діаспори»[9].

9 липня 2014 року Кабінет Міністрів України на базі Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії (який було ліквідовано) створив Науково-дослідний інститут українознавства з правами юридичної особи[10].

1 серпня 2014 року наказом МОН директором НДІУ був призначений кандидат історичних наук Галайко Богдан Миколайович[11].

З 2018 року директором інституту є кандидат історичних наук Сергій Степанович Наливайко[12].

У структурі НДІУ нині функціонує 16 підрозділів, зокрема, 8 наукових відділів:

• історичних студій,
• української етнології,
• філософії та геополітики,
• української філології,
• культурологічних досліджень,
• історичних пам'яток,
• освітніх технологій та популяризації українознавства,
• інформаційного забезпечення та наукових комунікацій.

Також:

• аспірантура,
• наукова бібліотека,
• відділення «Центр українських військових традицій та патріотичного виховання».

Відповідно до концепції НДІУ всі ці підрозділи в своїй науковій і освітній діяльності репрезентують суттєві структурні елементи українознавства як міждисциплінарного комплексу наукових дисциплін.

Із НДІУ тісно співпрацювали і продовжують працювати відомі українські вчені-дослідники:

• члени-кореспонденти НАН України В.Баран та В.Солдатенко
• академік АПН України, професор Г.Філіпчук
• академік АН Вищої школи А.Погрібний
• доктори філологічних наук, професори С.Єрмоленко та В.Погребенник
• доктори історичних наук, професори Я.Калакура, В.Сергійчук, Р.Терпиловський, С.Сегеда
• доктори філософських наук, професори В.Крисаченко, В.Шевченко та інші.

Загалом, у підрозділах інституту тепер працює близько 60 співробітників, зокрема, як визнані у світі вітчизняні вчені, так і молоді, але перспективні українські науковці.

У структурі НДІУ діє Вчена рада, відділ аспірантури, спеціалізована рада із захисту дисертацій, активно провадиться робота із популяризації українознавства та патріотичного виховання. З огляду на дедалі більшу роль українознавчих складників у сучасному вітчизняному суспільстві, один із пріоритетних напрямів теперішньої діяльності інституту полягає саме в поширені українознавчих знань в свідомості українських громадян.

Інститут віддавна співпрацює з численними університетами, академіями, осередками українознавства в різних країнах світу, починаючи від Австралії та Японії й закінчуючи США, Канадою та Бразилією. Наслідком такої співпраці стало організація й проведення багатьох міжнародних конгресів і конференцій за участю науковців понад із 30 країн світу, видання близько 200 найменувань книжок, тисяч статей у вітчизняній та зарубіжній фаховій періодиці.

Колектив НДІУ є засновником і видавцем (з 2001 р.) наукового фахового журналу «Українознавство»[13], на сторінках якого розглядаються найважливіші питання теорії і практики сучасного українознавства.

• Петро Кононенко (1993-2013)
• Анатолій Чайковський (2013-2014)
• Богдан Галайко (2014-2018)
• Сергій Наливайко (з 2018)[12][14][15]

• Науково-дослідний інститут українознавства. Довідник до 10-річчя діяльності. — К., 2002.
• Київський літопис XXI століття. — К., 2001.
• Кононенко П. П. Українознавство: Підручник — К., 1996

• ndiu.org.ua — офіційний сайт науково-дослідного інституту українознавства