Юхновський Ігор Рафаїлович

Учений, фізик-теоретик, державний, політичний і громадський діяч. І. Р. Юхновський створив добре знану у світі Львівську наукову школу статистичної фізики. Він розробив оригінальні й потужні методи теоретичних досліджень систем взаємодіяльних частинок: метод колективних змінних та метод зміщень і колективних змінних, які дозволили розв'язати серію принципових проблем фізики конденсованої речовини. Він та його учні зробили суттєвий внесок у розвиток теорії рідин та розчинів електролітів, металів і сплавів, невпорядкованих систем, фазових переходів та критичних явищ. Останнім часом у полі наукових інтересів І. Р. Юхновського є математичні методи в економіці та розвитку суспільства, проблеми енергетики, проблеми безпеки об'єкта «Укриття» на Чорнобильській АЕС, теорія гетерогенного каталізу та ряд інших стратегічно важливих проблем для держави. Автор близько 500 наукових статей, 7 монографій та підручників.

1969 року у Львові І. Р. Юхновський створив Відділ статистичної теорії конденсованих станів Інституту теоретичної фізики АН УРСР. На його основі у 1990 році засновано Інститут фізики конденсованих систем НАН України, де І. Р. Юхновський мав учнів, серед яких Рувінський М. А. Протягом 1990—1998 років І. Р. Юхновський очолював Західний науковий центр НАН України. Для підтримки проведення наукових досліджень в Україні І. Р. Юхновський у 1996 році заснував Фонд підтримки науки.

1990 року І. Р. Юхновського обрано депутатом Верховної Ради України. У парламенті очолював опозицію як Голова Народної Ради.

1991 року був кандидатом у Президенти України, але набрав 554 719 голосів або 1,74 %.

У 1990–1993 роках був Головою Комісії Верховної Ради з питань науки та освіти, членом Президії Верховної Ради. У 1992 р. працював Державним радником України та очолював Колегію з питань науково-технічної політики Державної Думи України. З жовтня 1992 до 1993 року працював на посаді Першого віце-прем'єр міністра України. 1994 р. вдруге обраний депутатом Верховної Ради України. У 1994–1996 роках був лідером депутатської групи «Державність». 1996 р. за його ініціативою створено Міжвідомчу аналітичну консультативну раду при Кабінеті Міністрів України. 1998 р. втретє обраний народним депутатом України, належав до фракції Українського народного руху. Протягом грудня 1999 — березня 2002 р. був Головою Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України. 2002 року вчетверте обраний до Верховної Ради України за єдиним списком від блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», входив до складу фракції «Наша Україна» й був першим заступником, а згодом Головою Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти та Головою спеціальної тимчасової комісії Верховної Ради України з питань майбутнього.[2]

Засновник та колишній голова Всеукраїнського об'єднання ветеранів[3], прихильник примирення червоноармійців та воїнів УПА.

Разом із Г. К. Крючковим очолював ТСК з питань моніторингу виборчого законодавства (2006)[4].

У червні 2006 року Постановою Кабінету Міністрів України І. Р. Юхновського призначено в. о. Голови Українського інституту національної пам'яті — центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом[5].

Один із засновників та учасник із 2011 року ініціативної групи «Першого грудня»[6].

• Батько — Рафаїл Автономович (1898—1982)
• Мати — Анна Фортунатівна (1905—1982)
• Дружина — Ніна Василівна Юхновська (1927—2018)
• Дочка Наталія (нар. 1952)
• Син Петро (нар. 1957)

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (23 серпня 2005) — за визначний особистий внесок у національне відродження і побудову незалежної Української держави, багаторічну плідну громадську і політичну діяльність, вагомі наукові досягнення[7]
• Орден Свободи (1 грудня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[8]
• Орден князя Ярослава Мудрого ІІІ ст. (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[9]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (16 січня 2009) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України[10]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (21 серпня 2001) — за значний особистий внесок у соціально економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення та з нагоди 10-ї річниці незалежності України[11]
• Орден «За заслуги» I ст. (30 серпня 2000) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, багаторічну плідну наукову і громадську діяльність[12]
• Почесна відзнака Президента України (28 серпня 1995) — за вагомий внесок у розвиток вітчизняної науки, активну громадсько-політичну діяльність[13]
• Кавалер орденів СРСР «Знак пошани» (1975), Трудового Червоного Прапора (1985), Вітчизняної війни I ст. (1985)
• Лауреат премії АН УРСР ім. М. М. Крилова
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016)[14]
• Лауреат премії НАН України імені М. М. Боголюбова за цикл праць «Асимптотичні методи нелінійної механіки та статистичної фізики» (2018)

• Юхновський І. Р. Вибрані праці. Економіка. — Л. : Львівська політехніка, 2005. — 863 с.
• Юхновський І. Р. Вибрані праці. Політика. — Л. : Львівська політехніка, 2010. — 566 с.
• Юхновський І. Р. Вибрані праці. Фізика. — Л. : Львівська політехніка, 2005. — 856 с.
• Юхновський І. Р. Основи квантової механіки. — К. : Либідь, 2002. — 392 с.
• Юхновський І. Р., Козловський М. П., Пилюк І. В. Мікроскопічна теорія фазових переходів у тривимірних системах. — Л. : Євросвіт, 2001. — 590 с.
• Юхновский И. Р. Фазовые переходы второго рода. Метод коллективных переменных. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
• Юхновский И. Р., Головко М. Ф. Статистическая теория классических равновесных систем. — К. : Наукова думка, 1980. — 372 с.
• Юхновский И. Р., Гурский З. А. Квантово-статистическая теория неупорядоченных систем. — К. : Наукова думка, 1991. — 287 с.
• Юхновский И. Р., Курыляк И. И. Электролиты. — К. : Наукова думка, 1988. — 168 с.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

• Відкрита Україна
• Портал Верховної Ради
• Наукове товариство ім. Т.Шевченка
• Ігор Юхновський: шлях до національної еліти (інтерв'ю 2008 р.)
• Ігор Юхновський: Люди, які виступають проти двопалатного парламенту, не розуміють його суті // Михайло Глуховський, «Главком», 24.08.2015 в 20:10.
• Ігор Юхновський: Усі, хто виступає проти української мови, є державними злочинцями // Виступ на урочистому засіданні Верховної Ради України 16.07.2020 // ВІДЕО