Науменко Володимир Петрович

Народився 29 липня 1954 в козацькому с. Голінці Бахмацького району Чернігівської області. Родина пережила Голодомор 1932–1933 (дід та бабуся по лінії матері).

1976 закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. 1976–1986 — працював кореспондентом, завідувачем сектору культури газети «Соціалістична Харківщина» (тепер «Слобідський край»).

Автор поетичних збірок «Вік пелюстки»(1989) та «Заблудлі птахи» (1999), численних публікацій у періодиці. Лауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2004).Лауреат премії імені Дмитра Нитченка(2014). «Золота медаль української журналістики» — нагорода Національної спілки журналістів України (2009). Окремі твори перекладено російською та німецькою мовами.

Із січня 2000 року — головний редактор журналу «Березіль» (до 1991 року виходив під назвою «Прапор»).

Співпрацює із провідними письменниками та поетами.

Двоє синів.

• Андріяшик Дарина. Чи знайдуть світло заблудлі птахи? — Літературна Україна, 2000, 25 травня.
• Антонишин Світлана. А під вікном спалахують троянди. — ж. Київ, 2002, № 7-8, с.180.
• Білоус-Гарасевич Марія. Яка гарна поезія. — В кн.: Ми не розлучались з тобою, Україно,

т.2, К., Аконіт, 2003, с.260.

• Зобенко Марія. Земля, що пам'ятає крила, у поезіях Володимира Науменка. — ж. Вітчизна,

2001, № 5-6,с.138.

• Кашка Володимир. Заблудлість чи воля? Збірка чи книжка? -ж. Сучасність, 2004, № 2, с.150.
• Сизоненко Александр. Летят, но не гаснут слова. — Правда Украины, 2000, 20 декабря.
• Слапчук Василь. Сумирне птаство миру. — ж. Кур"єр Кривбасу, 2002, № 154, с.181.