Науменко Кім Єлисейович

Народився 19 серпня 1930 року в м. Барвінкове Барвінківського району УРСР, нині Харківська область, Україна.

В роки війни перебував у евакуації в Казахстані як член сім'ї партизана. У 1944—1946 мешкав у Щирці Львівської області з батьком — головою Щирецького райвиконкому. Навчався у Щирецькій середній школі, де закінчив 8-й клас. У 1946—1948 — вихованець Одеського артпідготовчого училища, в 1951 р. закінчив Хабаровське артучилище, де йому присвоєно звання лейтенанта.

У 1951—1976 служив офіцером артилерії в частинах Донського, Північно-Кавказького, Далеко-Східного військових округів, зокрема у Сталінграді (Волгограді), на Сахаліні, Курильських островах, в Амурській області.

1973 закінчив заочне відділення історичного факультету Благовєщенського державного педагогічного інституту.

Від 1977 підполковник запасу, у відставці, мешкав у Львові.

Працював військовим керівником ПТУ облпобутуправління, співробітником Львівського історичного музею, начальником управління кадрів міжобласного управління «Вторкольормет», У 1989—2011 — науковий співробітник Інституту українознавства НАН України. Сфера досліджень — військова історія України, національно-визвольних змагань першої половини XX ст.

Помер 18 грудня 2013 року.[1] Похований на Голосківському цвинтарі , поле № 6 а.

Автор і співавтор 25 книг, понад 200 публікацій в пресі, зокрема, зарубіжній, близько 400 статей в енциклопедіях.

Відзначений президентом України В. Ющенком урядовою нагородою — орденом «За заслуги».

• Науменко Кім Єлисейович. 06.08.2013.