Наумов Вадим Олександрович

Вади́м Олекса́ндрович Нау́мов — солдат Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.

Наумов Вадим Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 18 серпня 1992(1992-08-18)
Козятин
Смерть 1 вересня 2014(2014-09-01) (22 роки)
Василівка
Поховання Козятин
Псевдо «Дозор»
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Формування
 1 БрОП НГУ
Війни / битви Війна на сході України
• Бої за Іловайськ
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
 Наумов Вадим Олександрович у Вікісховищі

Життєпис

13 років в дитинстві прожив в Росії.[1] Закінчив ЗОШ в Козятині, по тому — Бердичівський коледж промисловості, економіки та права, молодший спеціаліст. Грав на гітарі в козятинській рок-групі «AROS». Квітнем 2013 року призваний на строкову військову службу, проходив у лавах окремої бригади спеціального призначення «Барс» ВВ МВС.

Зимою 2013-2014-го брав участь в охороні громадського порядку у Києві — під час подій Революції Гідності. 1 грудня 2013 року стояв у кордоні Внутрішніх військ на Банковій, захищаючи будівлю Адміністрації президента.[2] Березнем 2014-го — як військовослужбовець Національної гвардії України, охороняв резиденцію екс-президента Януковича «Межигір'я».

Його термін служби продовжено — через оголошення часткової мобілізації. В червні-липні 2014-го брав участь у бойових діях на Донеччині, ніс службу на блокпосту під Слов'янськом. По поверненні до частини пройшов навчальні збори, подав рапорт з проханням знову направити його в район бойових дій.

Снайпер сформованої на базі спецпідрозділу «Барс» 1-ї бригади оперативного призначення. 1 вересня 2014-го був бій під час атаки проросійських сил на блокпост НГУ, 25 гвардійців охороняли міст у селі Василівка Старобешівського району, по тому зв'язок зник. Бойовики прибули на 3 легковиках і 2 автобусах з надписами «Діти». Один з вояків був заскочений та став заручником, тому гвардійці не могли почати вогонь, однак згодом вислизнув від бойовиків. Наумов, що займав пост на висоті, в ході бою був поранений.

Станом на 20 вересня знаходився у переліку зниклих безвісти. Терористи шантажували матір, Інну Сергіївну, що він в полоні, вимагаючи викуп[3].

Вдома лишилися бабуся та батьки, був єдиним сином у родині. 14 жовтня в запорізькому морзі знайшли його ремінь. Упізнаний за тестом ДНК в грудні 2014-го, з військовими почестями похований у Козятині.

Нагороди та вшанування
Пам'ятний знак на початку провулка ім. Вадима Наумова в Козятині

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.3.2015, посмертно).
  • його іменем названо провулок в Козятині
  • 2 червня 2017 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Козятин» (посмертно)[4]

Посилання

Джерела

Примітки
  1. Історія нацгвардійця, що ціною життя попередив напад ворога. 5 канал (uk-UA). Процитовано 1 вересня 2017.
  2. Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 9 листопада 2016.
  3. "Сепары рассказывают страшные истории о восьми непобедимых украинцах"
  4. Рішення 16 сесії Козятинської міської ради 7 скликання № 665-VІІ від 2 червня 2017 «Про присвоєння звання „Почесний громадянин м. Козятин“»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.