Нафтодобувна промисловість України

Нафтодобувна промисло́вість Украї́ни — галузь паливної промисловості, підприємства якої розвідують і видобувають нафту та попутний нафтовий газ, а також транспортують і зберігають нафту. Нафта й нафтовий газ — важлива сировина для хімічної промисловості і нафтохімічної промисловості. З неї виробляють продукцію понад 300 найменувань.

Історія

В Україні нафту вперше почали видобувати на Прикарпатті на початку 17 століття. Як галузь промислового виробництва нафтодобувна промисловість почала розвиватися тут на базі Бориславського родовища в кінці 19 — на початку 20 століття. Після приєднання західних областей України до УРСР і особливо в післявоєнні роки було докорінно реконструйовано підприємства галузі на новій технічній базі. Значно розширено обсяг геологорозвідувальних робіт, внаслідок чого відкрито нові родовища на Прикарпатті (Долинське родовище нафти, Битків-Бабченське нафтогазове родовище, Ольхівське, Орівсько-Уличненське та ін.), а також у східних областях республіки (Качанівське нафтогазове родовище та Рибальське — в Сумські обл., Глинсько-Розбишівське нафтогазове родовище, Радченківське та ін.— в Полтавській обл., Гнідинцівське нафтогазове родовище. Прилуцьке, Леляківське родовище нафти, Монастирищенське — в Чернігівській обл.) та ін. Промислові і прогнозні геологічні запаси нафти в країні розподіляються за трьома нафтогазоносними регіонами — Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносній області, Карпатській нафтогазоносній провінції і Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній провінції.

Наукові та економічні проблеми нафтодобувної промисловості в Україні вирішує Нафтової промисловості науково-дослідний і проектний інститут.

У 2008 році Прем'єр Юлія Тимошенко ініціювала відкликання ліцензії й анулювання угоди на розробку шельфу поблизу Керченської протоки з американською компанією Vanco Prikerchenska Ltd укладеної в жовтні 2007 року. Наслідком був позов компанії до Стокгольмського арбітражу й повне припинення розробки шельфу у цій місцевості.[1][2][3]

Також це вплинуло на майже повне припинення розробки українського Чорноморського шельфу.[4]

У липні 2018 року Полтавська газонафтова компанія (ПГНК) успішно завершила відновлення низки ліквідованих та законсервованих свердловин власного фонду та фонду  державних компаній. За оперативними даними, відновлення свердловини МСК158 власного фонду ПГНК, а також свердловин Р3, Р22 та Е52 з фонду ПАТ «Укргазвидобування» та Р15 з фонду ПАТ «Укрнафта», стало результативним.

Окрім цього, продовжуються роботи на свердловинах № 11 Руденківського родовища та № 10 Новомиколаївського родовища. Загалом, програма з інтенсифікації виробництва, що розпочалась у 2017 році, показала позитивну динаміку виробництва газу та нафти: у другому кварталі 2018 року приріст склав відповідно 4,4 % та 9,1 % порівняно із першим кварталом 2018 року.[5]

6 липня 2018 року в Одесі відбувся вихід у рейс єдиного в Україні науково-дослідного судна «Іскатель», яке здійснює роботи з пошуку нафти та газу на північно-західному шельфі Чорного моря. Сейсморозвідувальні і геохімічні роботи будуть здійснюватися протягом 15 днів у межах Кілійського-Зміїного уступу і Криловського прогину.

«Іскатель» — унікальне судно для виконання сейсморозвідувальних робіт як звичайної середньочастотної модифікації, так і високочастотної, а низький рівень шуму двигунів забезпечує високу якість сейсмічного матеріалу і його геологічну інформативність.

В планах підприємства «Причорномор'я» — проведення комплексних геофізичних і геохімічних досліджень з метою виявлення та підготовки до пошуково-розвідувального буріння перспективних об'єктів.[6]

6 липня 2018 року АТ «Укргазвидобування» та Чернігівська обласна державна адміністрація та комунальне підприємство Чернігівської обласної ради «Надра Чернігівщини» підписали угоду щодо видобутку нафти та газу на території області.[7]

28 липня 2018 року компанія Укрнафтобуріння завершила буріння свердловини № 26 на Сахалінському родовищі. При випробуванні горизонту С-5а було отримано комерційний приплив нафти та газу, добовий дебіт нафти склав 85 тонн, природного газу — 17 тис. м3. Підрядником виступило ТОВ "Бурова компанія «Регіон».[8]

Див. також

Примітки
  1. Кабмін готується переділити нафто-і газовидобування. https://www.obozrevatel.com/. Обозреватель. 14 квітня 2008. Процитовано 8 липня 2018.
  2. Vanco пропонує Тимошенко оприлюднити угоду про розподіл продукції. https://www.unian.ua/. УНІАН. 18 липня 2008. Процитовано 8 липня 2018.
  3. Тимошенко против Венко, или Кто предавал национальные интересы Украины. https://www.unian.net/. УНІАН. 16 вересня 2008. Процитовано 8 липня 2018.
  4. Мирова з "Венко Прикерченська Лтд." дасть змогу Україні увійти до найбільших видобувачів вуглеводнів. https://ukranews.com/. Українські новини. 18 квітня 2011. Процитовано 8 липня 2018.
  5. Полтавська газонафтова компанія успішно завершила відновлення низки ліквідованих та законсервованих свердловин. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 7 липня 2018. Процитовано 8 липня 2018.
  6. Україна відновлює пошуки нафти та газу на північно-західному шельфі Чорного моря. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 8 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
  7. Укргазвидобування розпочне видобуток нафти та газу в Чернігівській області. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 10 липня 2018. Процитовано 10 липня 2018.
  8. Укрнафтобуріння завершила буріння нової газової свердловини на Харківщині. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 28 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018.

Посилання

Література
  • Нефтедобывающая промышленность СССР. 1917—1967. М., 1968; Гонта 3. Т., Гонта Т. Т.
  • Нафтові багатства України. К., 1962; Лисичкин С. М.
  • Энергетические ресурсы мира. М., 1977. В. I. Бережнюк.
  • В. І. Бондаренко, Г. Б. Варламов, І. А. Вольчин, І. М. Карп. (2006). Від вогню та води до електрики. Енергетика: історія, сучасність і майбутнє. 1. Київ. Процитовано 1 лютого 2018.
  • Історія та перспективи нафтогазовидобування: навчальний посібник / Білецький В. С., Гайко Г. І., Орловський В. М. — Львів: Видавництво «Новий Світ — 2000», 2019. — 302 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.