Національна комісія з космічної діяльності

Національна комісія з космічної діяльності ((ісп. Comisión Nacional de Actividades Espaciales, CONAE) — цивільне космічне агентство Аргентини, яке забезпечує реалізацію державної політики в галузі космічної діяльності країни. З'явилося в 1991 році в результаті реорганізації Національної комісії з дослідження космосу (ісп. Comisión Nacional de Investigaciones Espaciales, CNIE), що існувала з 1960 року.

Національна комісія з космічної діяльності
CONAE
Тип урядова організація
Галузь аерокосмічна
Попередник(и) CNIE (1960-1991)
Засновано 1991
Штаб-квартира Буенос-Айрес
Ключові особи Raúl Kulichevsky[1]
Власник(и) Уряд Аргентини
Співробітники 245 (2018)
Холдингова компанія Poder Ejecutivo Nacionald
Дочірні компанії
  • Manuel Belgrano Space Centerd, Punta Indio Space Centerd, Tierra del Fuego Ground Stationd, Instituto de Altos Estudios Mario Gulichd і Teófilo Tabanera Space Centerd
    • Член International Astronautical Federationd[2] і Committee on Space Researchd[3]
    www.conae.gob.ar
     Національна комісія з космічної діяльності у Вікісховищі

    Історія

    Sociedad Argentina Interplanetaria

    У 1940-х роках Теофіло Табанера створив Аргентинське міжпланетне товариство (ісп. Sociedad Argentina Interplanetaria), в яке увійшли як місцеві, так і іноземні фахівці. Завдяки цьому Аргентина стала першою латиноамериканською країною, яка створила організацію, що займалася питаннями космічних польотів, а в 1952 році стала одним із засновників Міжнародної федерації астронавтики.

    Comisión Nacional de Investigaciones Espaciales — CNIE
    логотип CNIE

    У 1960 році Табанера очолив щойно створену Національну комісію з дослідження космосу (ісп. Comisión Nacional de Investigaciones Espaciales), попередника CONAE. Комісія спільно з Інститутом аерокосмічних досліджень (IIAE), що належить ВПС, працювала над створенням ряду багатоступеневих ракет.

    Демонстрація пресі піддослідного гризуна Belisario

    В середині 1960 років був здійснений проект BIO в результаті якого в 1967 році був проведений запуск ракети Yarará за участю миші Belisario, а в 1969 році запуск ракети Canopus II з мавпою Juan. Таким чином Аргентина стала першою країною в Латинській Америці, що відправила біологічний об'єкт у космос за допомогою ракети власної розробки.

    Протягом 1970-х років Аргентина регулярно запускала двоступеневі твердопаливні ракети Castor A на висоти до 500 км. З їх допомогою було проведено кілька міжнародних експериментів.

    Програма «Condor»

    Після Фолклендської (Мальвінської) війни, з накладенням ембарго на постачання зброї Буенос-Айресу, Аргентина брала участь у багатонаціональному проекті за участю Єгипту і Іраку (фінансували проект) і Німеччиною (яка надала технологію) по створенню балістичної ракети середньої дальності «Ко́ндор II», в якій так ж брали участь європейські і американські фірми. Під тиском США і МВФ, а також у зв'язку з економічними проблемами програма Condor була згорнута в 1991 році[4][5][6], IIAE був закритий, а CNIE розпущена.

    Національна комісія з космічної діяльності — CONAE

    Натомість CNIE 28 травня 1991 року була створена CONAE, основним завданням якої стала на той момент спільна з INVAP розробка супутників дистанційного зондування Землі та екологічного моніторингу.

    На початку 1990-х Національна комісія з космічної діяльності підписала угоди з НАСА та європейськими агентствами. В результаті були розроблені і запущені супутники спостереження Землі, включаючи:

    • SAC-A (3 грудня 1998 р.)
    • SAC-B (4 грудня 1996 р.)
    • SAC-C (21 листопада 2000 р.)
    • SAC-D (10 червня 2011 р.)

    16 жовтня 2014 року був запущений ARSAT-1, перший супутник зв'язку на геостаціонарній орбіті виготовлений на території Аргентини компанією INVAP (із застосуванням іноземних компонентів).

    У 1998 році CONAE отримало запрошення від НАСА приєднатися до проекту будівництва Міжнародної космічної станції (МКС). Але уряд відхилив пропозицію, через великі витрати на участь у проекті.

    У 2009 році був проведений запуск ракети Gradicom I, в 2011 році був проведений запуск ракети Gradicom II.

    У 2007 і 2008 році проводилися випробування суборбітальних ракет серії «Tronador I». У 2011 році був проведений невдалий запуск T4000, що є третьою ступеню ракети «Tronador II» . У 2013—2014 році проводилися запуски прототипу низькоорбітальнї ракети-носія «Tronador II», перший запуск якої запланований на 2015 рік.

    Інфраструктура

    Космічний центр ім. Теофіло Табанери
    Космічний центр ім. Теофіло Табанери

    «Космічний центр ім. Теофіло Табанери» (ісп. Centro Espacial Teófilo Tabanera), науково-дослідний комплекс, розташований за 30 км на південний захід від міста Кордова, до складу якого входять:

    • Наземна станція Кордова
    Антени станції у Кордові

    Станція у Кордові працює з 1997 року. Призначена для керування супутниками, а також прийому, каталогізації та зберігання супутникових даних.

    • Наземна станція на Вогняній Землі
    Панорама станції (Вогняна Земля)

    Станція розпочала свою діяльність у 2018 році, у місті Толуїн, провінції Вогняна Земля, на південному краю Аргентини, щоб забезпечити збір даних про антарктичний континент[7].

    • Центр керування місіями

    Відповідає за планування, функціонування та моніторинг супутників.

    • Монтажно–випробувальний комплекс
    • Інститут перспективних космічних досліджень (англ. Institute for Advance Space Studies "Mario Gulich")

    Випробувальні полігони
    • Космічний центр Пунта-Індіо (ісп. Centro Espacial de Punta Indio)
    Стартовий майданчик Пунта-Індіо

    Космодром розташований у провінції Буенос-Айрес, був офіційно відкритий 23 грудня 2014 року, під назвою «Polo Espacial de Punta Indio». Має загальну площу 2000 м². Використовувався для випробування прототипів проекту Tronador, в даний час центр використовується для тестування двигунів.

    • Космічний центр ім. Мануеля Бельграно (ісп. Centro Espacial Manuel Belgrano)

    Космодром розташований на території ВМБ Пуерто-Бельграно, і належить Національній комісії з космічної діяльності.

    Міжнародне співробітництво

    Проекти CONAE є частиною італійсько-аргентинської системи супутників для управління надзвичайними ситуаціями (SIASGE). Знаючи великі переваги поєднання інформації, наданої радарами L- та X-діапазону, Аргентина та Італія об'єднують зусилля для розробки цієї системи, яка буде повністю присвячена наданню інформації для зменшення наслідків природних катастроф.

    У липні 2003 року CONAE приєдналася до Міжнародної хартії «Космос та великі катастрофи», метою якої є надання уніфікованої системи збору та доставки космічних даних тим, хто постраждав від природних або техногенних катастроф через уповноважених користувачів.

    Агентство забезпечило угоду з Європейським космічним агентством (ESA) 24 червня 2009 року про встановлення 35-метрової антени та інших засобів підтримки місій в обсерваторії П'єра Оже. Цей об'єкт буде сприяти проектам космічних зондів Mars Express, Venus Express та Rosetta, а також власним внутрішнім дослідженням CONAE та запланованому ESA проекту «Глибокий космос». Одна з трьох таких установок ESA у світі, створить триангуляцію, яка дозволить забезпечити охоплення місії цілодобово.[8][9]

    Посилання

    Примітки
    1. Nombramiento del Nuevo Director Ejecutivo y Técnico de la CONAE. CONAE (ісп.). 14 травня 2018. Процитовано 1 червня 2018.
    2. http://www.iafastro.org/membership/
    3. https://cosparhq.cnes.fr/about/members/national-scientific-institutions/
    4. Argentina. Missile Programs (англ.). fas.org. 30 травня 2012. Процитовано 28 вересня 2013.
    5. El Programa Misilístico Argentino Cóndor (ісп.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2013. Процитовано 28 вересня 2013.
    6. Argentina | Country Profiles | NTI (англ.). nti.org. Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 28 вересня 2013.
    7. Archived copy. Архів оригіналу за 31 травня 2011. Процитовано 18 травня 2009.
    8. Buenos Aires Herald: Interplanetary support station to be installed in Argentina
    9. Argentina Noticias: ESA will install an antenna in Mendoza Архівовано 2011-05-31 у Wayback Machine.
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.