Національна скарбниця Центрального банку Ірану

Національна скарбниця Центрального банку Ірану (перс. خزانه جواهرات ملی بانک مرکزی ایران‎, Khazane-ey Javaherat-e Melli Bank-e Markazi Iran) — музей історичних ювелірних виробів, коштовних каменів, а також предметів мистецтва з цінних матеріалів, розташований, по суті, в сейфовому сховищі однієї з будівель Центрального банку Ірану в Тегерані. У колекції зберігаються окремі самоцвіти, тіари, діадеми, намиста, мечі, а також такі унікальні експонати як «Дорогоцінний глобус», алмаз Деріанур, Павиний трон, Трон Надер Шаха, Корона Кіані, Корона Шахбану, Щит Надір-шаха, виготовлений зі шкіри носорога та ін.

Національна скарбниця Центрального банку Ірану
Країна  Іран
Розташування Ferdowsi Street (Tehran)d
35°41′37″ пн. ш. 51°25′10″ сх. д.
 Національна скарбниця Центрального банку Ірану у Вікісховищі
Дорогоцінності Надер Шаха

Скарбниця є унікальним фондом цінних коштовностей світу, зібраних перськими правителями впродовж багатьох століть. Нині це не лише музейна експозиція, але і гарантійний фонд державної казни (частина «золотого запасу»)[1].

Точної інформації щодо кількості коштовностей і якості каменів немає[2].

Історія

Основна частина представленої експозиції була накопичена в період правління перької династії Сефевидів (1502-1736), що збирали коштовності в Європі, Імперії Османа і Індії для своєї столиці — Ісфагана. Деякі експонати (у тому числі алмаз «Дарья-е Нур») були привезені з індійського походу Надер Шаха, того, що зумів пройти війною через Кандагар, Кабул і Делі в середині XVIII століття.

Монархи династії Каджарів (1785—1925) також внесли свій вклад, привозячи найцікавіші екземпляри з усього світу, у тому числі вподобані ювелірні прикраси з Європи. Ряд експонатів виготовлено за їх наказом з тих каменів, що були у їхньому розпорядженні.

Іншою частиною колекції користувалися останній іранський шах Мохаммед Реза Пахлаві і його дружина Фарах, чиї корона, діадеми і брошки виставлено в музеї. Скарби впродовж декількох століть перебували в особистому розпорядженні іранських правителів. Вважається, що в 1855 колекція була зібрана з розрізнених частин в одну як «шахські коштовності».

У 1937 Реза Шах Пахлаві передав скарби у ведення держави, їх перенесли до сховища Національного банку (нині — Центральний банк ІРІ) і використали як забезпечення національної золотовалютної системи. Можливо, це одна з небагатьох причин, по якій за «бурхливі» роки історії Ірану кінця XX століття колекція не була розграбована.

У 1960 Мохаммед Реза Пахлаві звелів виставити найзначиміші елементи колекції на всенародний огляд. Відтоді експонати містяться у першій будівлі Центробанку. Після Ісламської революції музей зміг відкритися знову тільки на початку 1990-х.

Значення об'єктів, що знаходяться у сховищі, не обмежується їх економічною цінністю. Колекція є відображенням творчості іранських майстрів і художників різних історичних епох і є частиною багатої культурної спадщини Ірану. Самі іранці говорять, що «експонати нагадують про прикрощі перемог і поразок, гордість і зарозумілість правителів»[3].

Додаткова інформація

Музей знаходиться у старій будівлі Центрального банку ІРІ на вулиці Фірдоусі і відкритий для відвідування з суботи по вівторок з 14:00 до 16:30 (окрім святкових днів). Вхід дітям до 12 років, а також будь-яка фото- і відеозйомка заборонені. При вході можна узяти буклети про колекцію або прослухати професійного гіда на англійській, французькій, німецькій і арабській мовах. Така послуга включена у вартість вхідного квитка і варто нею скористатися, враховуючи, що експонати не підписані[4].

Галерея

Примітки
  1. Національна скарбниця. Офіційний сайт Центрального банку Ісламської Республіки Іран.(перс.)
  2. jewels/national iranian jewels01.php Національна скарбниця. Інформаційний порту «Іранчембер».[недоступне посилання з липня 2019](англ.)
  3. Найцінніший Музей Ірану. Офіційний сайт інформаційного агентства ІРІ «Мехр»
  4. https://www.lonelyplanet.com/iran/tehran/attractions/treasury-of-national-jewels/a/poi-sig/414242/361025

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.