Національний округ Радянського Союзу

Національний округ — в СРСР вид адміністративно-територіальних одиниць, що існував у 1921–1977 роки. Національні округи утворювалися на територіях з переважанням неросійського населення. Існувало дві групи національних округів:

1) Національні округи для народів Кавказу, що проживали на території Горської АРСР (Чеченський, Інгуський, Осетинський, Кабардинський, Балкарський і Карачаєвський). Ці округи існували у 1921–1922 роках.

2) Національні округи переважно для нечисленних народів Сибіру і Півночі. 10 грудня 1930 постановою ВЦВК «Про організацію національних об'єднань в районах розселення малих народностей Півночі» були створені Ханти-Мансійський (спочатку називався Остяк-Вогульский), Ямало-Ненецький, Таймирський (Долгано-Ненецький), Евенкійський, Вітімо-Олекмінський (Евенкійський), Чукотський, Коряцький і Охотський (Евенський) національні округи.

• Агінський Бурятський (до 1958 Агінський Бурят-Монгольський) (1937–1977)
• Аргаяський (1934)
• Вітімо-Олекмінський (1931–1938)
• Карельський (1937–1939)
• Комі-Перм'яцький (1925–1977)
• Коряцький (1930–1977)
• Ненецький (1929–1977)
• Охотсько-Евенський (1930–1934)
• Таймирський (Долгано-Ненецький) (1930–1977)
• Усть-Ординський Бурятський (до 1958 Усть-Ординський Бурят-Монгольський) (1937–1977)
• Ханти-Мансійський (до 1940 Остяк-Вогульский) (1930–1977)
• Черкеський (1926–1928)
• Чукотський (1930–1977)
• Евенкійський (1930–1977)
• Ямало-Ненецький (1930–1977)

В 1977 році всі національні округи були перейменовані на автономні округи.