Національний палац (Домініканська Республіка)

Розроблений у стриманому неокласичному стилі італійським архітектором Гвідо Д'Алессандро на замовлення Рафаеля Трухільо. Будівництво розпочалося 27 лютого 1944 року — до сторіччя домініканської незалежності — і було відкрито 16 серпня 1947 року. Займає територію площею 18 000 квадратних метрів і розкішно обладнаний, Національний палац вважається однією з найкрасивіших будівель, побудованих в Домініканській Республіці.[1]

Будівля стоїть на території колишнього президентського особняка (Mansión Presidencial), побудованого під час окупації США Домініканської Республіки (1916—1924)

Інтер'єр національного палацу Домініканської Республіки.

Хоча офіс президента розташований у палаці, Palacio Nacional не є його резиденцією, оскільки президент там не проживає; у Санто-Домінго немає визначеної резиденції. Будівля складається з трьох поверхів.

Головний поверх включає церемоніальний вестібюль, кабінет президента та віце-президента та зал засідань Кабінету міністрів. На третьому поверсі розміщені основні приймальні: Зал послів, Зал Каріатид, Зелена кімната, кімната з червоного дерева та приватні кімнати президента.

Купол має висоту 34 метри і діаметр 18 метрів. Усередині купол підтримує 18 колон. Більшість мармуру, що використаний по всій будівлі, є домініканським, його добували з кар'єрів у Самані та Кабальєро. Комплекс Palacio Nacional також включає «президентську» каплицю Сан-Рафаель Аркангель, виконану в тому ж архітектурному стилі, що і палац.

Палац і Зал Каріатид був використаний для новорічної сцени у «Хрещеному батьку», частина II.[2]