Наша пані темряви

Франц Вестен пише жахливі розповіді для телесеріалу. Ще зовсім оговтавшись від глибокої кризи через смерть своєї молодої дружини, одного вечора, дивлячись у вікно своєї квартири в Сан-Франциско, він бачить на пагорбі перед чвоїм лицем зловісну фігуру. З цього момента у головного героя розпочинається справжній мегаполісоманський кошмар, пов'язаний зі старою книгою, яка відкриває таємницю існування «основних», жахливих і зрадницьких істот, для яких природним середовищем існування є сучасний мегаполіс.

Як і головний герой Франц Вестен, Лайбер оговтується після смерті своєї дружини, яка сталася декількама роками раніше, й поринає в алкоголізм. Як і автор, Вестен є астроном-аматором, який шукає способів знову стати частиною з оточуючим його життям й проживає за адресою (вул. Гірі, 811 ), де проживав Лайбер. Події роману розгортаються в реальних місцях у Сан-Франциско, включаючи Корона Гейтс та телевізійну вежу Сутро за нею. Наприкінці 2012 року шанувальники фентезі могли здійснити пішохідну екскурсію по місту, в якій включені всі основні місця роману. Деякі інші персонажі — це трішки змінені версії людей, які проживали в прибрежній смузі затоки в середині 1970-х років.

У романі згадуються такі автори, як Джек Лондон, Емброуз Бірс та поет епохи бароко Кларк Ештон Сміт, який прожив частину свого життя в Сан-Франциско. Назва роману запозичена з «Suspiria de Profundis» Томаса де Квінсі, має посилання і історії з привидами Джеймса Монтегю Родса, а також на авторів фентезі / фантастики жахів, таких як Говард Лавкрафт. Ці натяки додають елемент метапрози до роману, що робить його майже таким же екзаменом та описом жаху й уяви.

До елементів метафізики, про які розповідається в романі, відносяться часті посилання Лайбера на описані Юнгом Аніми (відкритого себе) та Тіні (прихового себе). За словами Брюса Біфілда, автора праці «Відьми розуму: критичне вивчення Фріца Лайбера» це елементи, які існували у творчості Лайбера майже з початку його кар'єри наприкінці 1930-х років. Головна відмінність «Нашої пані темряви» полягає в тому, що, на відміну від більшості своїх попередніх робіт, посилання на ці фігури є явними, а не передбаченими, а часом підтримуються прямими цитатами.

Річард А. Лупофф відзначив «Нашу пані темряву» як «одну з найстрашніших, найоригінальніших і найнебезпечніших уявлень про фантастику, які я коли-небудь зустрічав[1]».

• Фріц Лайбер

• Perry Lake, Stalking Our Lady of Darkness (англ.)
• Edizioni di Nostra signora delle tenebre, su Catalogo Vegetti della letteratura fantastica, Fantascienza.com. (aggiornato fino al gennaio 2010) (італ.)