Наші чоловіки
«Наші чоловіки» — італійська кінокомедія 1966 року, що складається з трьох незалежних частин: «Чоловік Роберти», режисера Луїджі Філіпо Даміко; «Чоловік Ольги», режисера Луїджі Дзампа; «Чоловік Аттилії», режисера Діно Різі.
Наші чоловіки | |
|---|---|
| італ. I nostri mariti | |
 Ніколетта Макіавеллі. | |
| Жанр | кінокомедія |
| Режисер |
Луїджі Філіпо Даміко Луїджі Дзампа Діно Різі |
| Продюсер | Джанні Люкарі |
| Сценарист |
Agenore Incrocci, Маріо Монічеллі, Furio Scarpelli |
| У головних ролях |
Альберто Сорді Ніколетта Макіавеллі Жан-Клод Бріалі Мішель Мерсьє Уго Тоньяцці |
| Композитор | Армандо Тровайолі |
| Тривалість | 105 хв. |
| Мова | італійська |
| Країна |
 Італія |
| Рік | 1966 |
| IMDb | ID 0060759 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
 Наші чоловіки у Вікісховищі | |
Сюжет
- І. «Чоловік Роберти»
- Під час театральної вистави, Джованні Ло Версо (Альберто Сорді) закохався в Роберту (Ніколетта Макіавеллі), яку побачив на сцені в ролі військового з шаблею та вусами. Наступного року вони одружилися, але Роберта не хоче грати другорядну роль біля свого чоловіка. То кому буде належати головна роль у цій сім'ї?.
- ІІ. «Чоловік Ольги»
- Співробітник курії в Бергамо — Октавій Пелагата (Жан-Клод Бріалі) довідався, що Ольга (Мішель Мерсьє) є спадкоємицею старої дуже багатої тітки. Тому він швидко одружується з нею. Однак у заповіті тітки є важлива умова і сам факт її існування дуже погано впливає на психічний стан Октавія. Чи зможуть вони одержати спадок?
- ІІІ. «Чоловік Аттилії»
- Дуже ревнивий чоловік Аттилії (Ліана Орфей), який винен у пограбуванні та нападі, перебуває в розшуку. Щоб заманити в неї ревнивця, поліція організовує пастку, до Аттилії посилають карабінера — відомого вусатого «серцеїда» Умберто (Уго Тоньяцці). Він у ролі робітника повинен розіграти сцену спокушення Аттилії. Чи зможуть впіймати чоловіка Аттилії?
Ролі виконують
- Альберто Сорді — Джованні Ло Версо (I)
- Ніколетта Макіавеллі — Роберта (I)
- Жан-Клод Бріалі — Октавій Пелагата (IІ)
- Мішель Мерсьє — Ольга (IІ)
- Уго Тоньяцці — Умберто (ІІІ)
- Ліана Орфей — Аттилія (IІІ)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.