Жан-Клод Бріалі

Жан-Клод Бріалі́ (фр. Jean-Claude Brialy; 30 березня 1933, Омал, Алжир 30 травня 2007, Монтіон, Сена і Марна, Франція) французький актор, режисер, автор книг, менеджер та продюсер.

Жан-Клод Бріалі
фр. Jean-Claude Brialy
Ім'я при народженні Jean-Claude Brialy
Народився 30 березня 1933(1933-03-30)
Омал, Алжир
Помер 30 травня 2007(2007-05-30) (74 роки)
Монтіон, Сена і Марна
  • злоякісна пухлина
  • Поховання Цвинтар Монмартр
    Громадянство  Франція
    Діяльність кінорежисер, сценарист, письменник, телережисер, співак, актор театру, кіноактор, актор, режисер
    Alma mater Національне військове училище і Conservatoire à rayonnement régional de Strasbourgd
    Роки діяльності з з 1955
    IMDb nm0108400
    Нагороди та премії
    Командор ордена Почесного легіону
    Командор ордена «За заслуги» (Франція)
    Орден Мистецтв та літератури
    Командор ордена Культурних заслуг (Монако)

     Жан-Клод Бріалі у Вікісховищі

    Біографічні відомості

    Бріалі народився 30 березня 1933 року місті Омал (нині Сур Ель Гозлан) в Алжирі, в сім'ї французького офіцера, і провів все своє дитинство в ритмі службових переїздів батька.

    Отримавши ступінь бакалавра, він вступив в Страсбурзьку консерваторію, яку закінчив з першою премією у класі комедії, а потім вчився в Центрі драматичного мистецтва Східного регіону. Військову службу він проходив в Баден-Бадені у відділі кінохроніки французької армії, завдяки чому йому вдалося зіграти свою першу роль в короткометражному фільмі «Лахмітник і хороший товар». Тоді ж він познайомився з багатьма гастролюючими акторами, і зокрема з Жаном Маре, який радив Бріалі продовжити акторську кар'єру.

    У 1954 році актор, що починає, приїжджає до Парижу і дуже швидко починає спілкуватися з «бандою з Кайе дю сінема». У 1956 році він отримує запрошення від Жака Ріветта знятися в короткометражці «Шах і мат». У тому ж році він знімається у фільмах «Елен і чоловіки» Жана Ренуара і «Другу сім'ї» Жака Піното. З того часу Бріалі з'являється на екрані все частіше і частіше.

    Бріалі стає знаменитим в 1958 році, знявшись в двох фільмах Клода Шаброля «Красень Серж» і «Кузени», які принесли йому славу невимушеного і природженого актора, а також любов публіки. Свій перший фільм — «Еглантін», навіяний спогадами дитинства, — Бріалі зняв в 1971 році.

    Бріалі був справжнім трудоголіком. Він знімався в декількох фільмах в рік і одночасно працював в театрі. Він не тільки міг бути елегантним жартівником («Крістін», 1958) або улюбленцем жінок (Полювання на чоловіків", 1964 і «Прилипала Жюлі», 1977). Він також виконував ролі, де потрібно було бути серйозним, що особливо яскраво виявилося у французьких «Film noir» на зразок «Смертельної поїздки» Клода Міллера (1982).

    Бріалі вперше з'явився на екранах в 1956 році у фільмі Жана Ренуара «Єлена і чоловіки» і відомий особливо як виконавець ролей в картинах Луї Маля «Ліфт на ешафот» (1957) і «Коханці» (1958), Клода Шаброля «Красень Серж» (1958) і «Кузени» (1959), Франсуа Трюффо «Чотириста ударів» (1859) і Еріка Ромера «Коліно Клер» (1970).

    Він був видною персоною світському суспільстві Парижа, з 1986 року володів столичним театром «Буфф-парізьєн» (фр. (Les Bouffes parisiens), а до цього, з 1977 року, управляв театром «Еберто». Крім того, він зняв десяток фільмів для телебачення і великого екрану, серед яких — «Еглантін» (1971) і «Закриті віконниці» (1972).

    Останньою роботою Бріалі стала роль в телефільмі Габріеля Агіона «Пан Макс».

    Як письменник, він з великим успіхом опублікував книги спогадів: «Струмок мавп» і «Я забув вам сказати».

    Помер на 75-му році життя 30 травня 2007 після тривалої хвороби раку.

    Фільмографія

    Роки 1956—1959

    Роки 1960—1969

    Роки 1970—1979

    • 1970 : Une saison en enfer, режисер Нелло Різі
    • 1970 : Côté cour, côté jardin, режисер Гі Жиль
    • 1972 : Un meurtre est un meurtre, режисер Етьєн Пер'є
    • 1973 : Dreyfus ou l'intolérable vérité, режисер Jean Chérasse (оповідач)
    • 1973: Voix off cinéma Barry Lindon, режисер Стенлі Кубрик
    • 1974 : Comme un pot de fraises, режисер Жан Орель
    • 1974 : Le Fantôme de la liberté (The Phantom of Liberty), режисер Луїс Бюнюель
    • 1975 : Un animal doué de déraison, режисер П'єр Каст
    • 1975 : Catherine et compagnie, режисер Мішель Буарон
    • 1975 : Les onze mille verges, режисер Ерік Ліпманн
    • 1976: «Суддя і вбивця» / (Le juge et l'assassin), режисер Бертран Таверньє
    • 1976 : Les œufs broullés, режисер Джоель Сантоні
    • 1976 : L'année Sainte, режисер Жан Жиро
    • 1976: «Бароко» / (Barocco), режисер Андре Тешіне
    • 1977 : Le Point de mire, режисер Жан-Клод Драмон
    • 1977 : Julie pot de colle, режисер Філіпп де Брока
    • 1977 : L'Imprécateur, режисер Жан-Луї Бертучеллі
    • 1977 : Enquête à l'Italienne, режисер Доппіо Делітто
    • 1978 : Robert et Robert, режисер Клод Лелуш
    • 1978 : La chanson de Roland, режисер Френк Кассенті
    • 1979 : Le Maitre Nageur, режисер Жан-Луї Трентіньян
    • 1979 : L'œil du maître, режисер Стефан Керк
    • 1979 : Hooray for Hollywood, режисер Едуард Шоу (оповідач, французька версія)
    • 1979 : Bobo Jacco, режисер Альберт Бол

    Роки 1980—1989

    • 1980 : Bobo la tête, режисер Жиль Кац
    • 1980 : La Banquière, режисер Франсіс Жиро
    • 1981 : Les Uns et les Autres, режисер Клод Лелуш
    • 1981 : Pinot simple flic, режисер Жерар Жуньо
    • 1982 : La Nuit de Varennes (That Night in Varennes), режисер Етторе Скола
    • 1982 : Notre-Dame de la Croisette, режисер Данієль Шмід
    • 1982 : La fille de Trieste, режисер Паскуале Феста Кампаніле
    • 1982 : Édith et Marcel, режисер Клод Лелуш
    • 1982 : Mortelle Randonnée (film)|Mortelle Randonnée, режисер Клод Міллер
    • 1983 : La Crime, режисер Філіпп Лабро
    • 1983 : Le Démon dans l'île, режисер Франсіс Леруа
    • 1983 : Cap Canaille, режисер Жульєт Берто та Жан-Анрі Роже
    • 1983 : Sarah, режисер Моріс Дюговсон
    • 1983 : Stella, режисер Лоран Ейнеманн
    • 1983 : Papy fait de la résistance, режисер Жан-Марі Пуаре
    • 1984 : Le téléphone sonne toujours deux fois, режисер Жан-П'єр Вернь
    • 1985 : Tueur de fous, режисер Гійом Перотт
    • 1985 : Le Mariage du siècle, режисер Філіпп Галлан
    • 1985 : Le Quatrième Pouvoir, режисер Серж Леруа
    • 1985 : L'Effrontée, режисер Клод Міллер
    • 1985 : Inspecteur Lavardin, режисер Клод Шаброль
    • 1986 : Le Débutant, режисер Данієль Жанно
    • 1986 : Hypothèse d'un soir, режисер Марі-Крістіна Ф'єні (к/м)
    • 1987 : Grand Guignol, режисер Жан Марбуф
    • 1986 : Suivez mon regard, режисер Жан Куртелен
    • 1987 : Le Moustachu, режисер Домінік Шассуа
    • 1987 : Lévy et Goliath, режисер Жерар Урі
    • 1987 : Un homme et une femme: vingt ans déjà, режисер Клод Лелуш
    • 1987 : Maladie d'amour, режисер Жак Дере
    • 1987 : Les Innocents, режисер Андре Тешіне. Jean-Claude Brialy obtient pour ce film le César du cinéma|César du meilleur second rôle.
    • 1989 : Comédie d'été, режисер Данієль Вінь
    • 1989 : Ripoux contre ripoux, режисер Клод Зіді

    Роки 1990—1999

    Роки 2000—2007

    • 2000 : Nos jolies colonies de vacances, режисер Стефан Керк
    • 2001 : Concorrenza sleale (Unfair Competition), режисер Етторе Скола
    • 2001 : C'est le bouquet !, режисер Жанна Лабрюн
    • 2001 : Les filles, personne s'en méfie, режисер Шарлотта Сільвера
    • 2002 : La Demi-Mondaine amoureuse, режисер Дідьє Дессапт
    • 2003 : Les Clefs de bagnole, режисер Лоран Баффі (камео)
    • 2003 : Aimez-moi les uns les autres, режисер Тібюрс
    • 2004 : People, режисер Фаб'єн Онтеньєнте
    • 2007 : Vous êtes de la police ?, режисер Ромуальд Бенью

    Як режисер

    • Églantine (1971)
    • Les volets clos (1973)
    • L'oiseau rare (1973)
    • Un amour de pluie (1974)

    Примітки

      Посилання

      This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.