Небезпека

Небезпе́ка — можливість виникнення обставин, за яких матерія, поле, інформація або їхнє поєднання можуть таким чином вплинути на складну систему, що призведе до погіршення або неможливості її функціонування і розвитку. [1][2]

Дорожній знак

ООН надає таке визначення терміну «Небезпека»: «Потенційно згубне фізичне явище, подія або діяльність людини, які можуть призводити до загибелі людей або нанесення їм тілесних ушкоджень, заподіяння шкоди майну, порушення функціонування соціальних і економічних систем або погіршення стану довкілля. Небезпеки можуть включати приховані умови, що несуть в собі майбутні загрози, і можуть обумовлюватися різними причинами: природними (геологічними, гідрометеорологічними і біологічними) або викликаними процесами життєдіяльності людини (погіршення стану довкілля і техногенні небезпеки)».[3]

Небезпека залежно від своєї природи, кількісної і якісної характеристики, тривалості дії, може призвести до таких негативних наслідків для людини:

Джерела небезпеки
Крах на скелях, Бронкс, 2007

Природні джерела небезпек

Природні джерела небезпеки – це природні об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини.

Антропогенні джерела небезпек

Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, пов'язані з впливом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища.

  • Війни і конфлікти;
  • Екологічна і техногенна небезпека;
  • Небезпека з боку полів і випромінювань;
  • Небезпека з боку речовин. Викиди шкідливих речовин в атмосферу, встановлюється на підставі концентрацій речовин і їхніх класів небезпеки, що відрізняються від класів небезпеки твердих відходів.

Соціальні джерела небезпек

До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем: бродяжництво, проституція, п'янство, алкоголізм, злочинність тощо. Джерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

Політичні джерела небезпек

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

Нормування небезпек

За характером дії на людину небезпеки можна розділити на 2 групи:

  • чинники, які залежно від дозування шкідливі або небезпечні, але непотрібні для життя і діяльності людини;
  • чинники, які при виході за допустимі рівні є небезпечними, але здатні надавати корисний і навіть необхідний ефект для людини.

Принципи нормування небезпек
  • Повне виключення дії небезпеки;
  • Регламентація гранично допустимої інтенсивності дії небезпеки;
  • Допущення більшої інтенсивності дії при скороченні тривалості дії;
  • Регламентація інтенсивності дії з урахуванням накопичення негативного ефекту за тривалі періоди.

Рівні дії на організм людини

Летальні рівні:

  • мінімальні смертельні (одиничні випадки загибелі);
  • середньосмертельні (загибель більше 50 % організмів);
  • абсолютно смертельні.

Порогові рівні:

  • поріг гострої дії;
  • поріг специфічної дії;
  • поріг хронічної дії.

Номенклатура небезпек на виробництві

Номенклатура небезпек — перелік небезпек, характерних для виробничого об'єкта і систематизованих за певною ознакою.

Номенклатура небезпек в алфавітному порядку за даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я полягає із понад 100 чинників. На основі загальної номенклатури небезпек складаються номенклатура небезпек окремих об'єктів (цехів, виробництв).

Квантифікація небезпек

Квантифікація (лат. quatum — скільки) — кількісний вираз, вимірювання, що вводиться для оцінки складних, якісно визначуваних понять.

Небезпеки характеризуються потенціалом, якістю, часом існування або дії на людину, вірогідністю появи, розмірами зони дії. Потенціал виявляється з кількісного боку, наприклад рівень шуму, запиленість повітря, напруга електричного струму. Якість відображає його специфічні особливості, що впливають на організм людини, наприклад, частотний склад шуму, дисперсність пороши, рід електричного струму. Застосовуються чисельні, балльні і інші прийоми квантифікації. Мірою небезпеки може виступати і число потерпілих. Іншою мірою небезпеки може бути і приносимий її реалізацією збиток для довкілля, який тільки частково може бути зміряний економічно (в основному через витрати на ліквідацію наслідків). Найпоширенішою оцінкою є ризик — вірогідність втрат при діях, зв'язаних з небезпеками.

Ідентифікація небезпек

Під ідентифікацією (лат. indentifico) розуміється процес виявлення і встановлення кількісних, тимчасових, просторових і інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних і оперативних заходів, направлених на забезпечення нормального функціонування технічних систем і якості життя. У процесі ідентифікації виявляються номенклатура небезпек, вірогідність їхнього прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток і інші параметри, необхідні для вирішення конкретного завдання. Виявлення типу небезпеки та встановлення її характеристик називається ідентифікацією.

Методи виявлення небезпек діляться на:

  • інженерний (визначають небезпеки, які мають ймовірнісну природу походження);
  • експертний (направлений на пошук відмов і їхніх причин. При цьому створюється спеціальна експертна група, до складу якої входять різні фахівці, що дають висновок);
  • соціологічний (застосовується при визначенні небезпек шляхом дослідження думки населення (соціальної групи); формується шляхом опитів);
  • реєстраційний (полягає у використанні інформації про підрахунок конкретних подій, витрат яких-небудь ресурсів, кількості жертв);
  • органолептичний (використовують інформацію, що отримується органами чуття людини (зором, дотиком, нюхом, смаком і ін.). Приклади застосування — зовнішній візуальний огляд техніки, вироби, визначення на слух (за монотонністю звуку) чіткості роботи двигуна тощо.

Див. також

Примітки
  1. Zaplatynskyi V. The new concept of the most general term "danger" . International scientific conference security, extremism, terorism 2012. December 13th – 14th, 2012 Podhájska Slovak Republic. – Požiarnotechnický a expertízny ústav MV SR v Bratislave, 2013 – st. 267-278 ISBN: 978 - 80 - 89608 - 08 – 9 EAN: 9788089608089
  2. Заплатинский В. М. Терминология науки о безопасности. // Zbornik prispevkov z medzinarodnej vedeckej konferencie «Bezhecnostna veda a bezpecnostne vzdelanie». — Liptovsky Mikulas: AOS v Liptovskom Mikulasi, 2006, (CD nosic) ISBN 80-8040-302-3
  3. Хиогская рамочная программа действий на 2005–2015 годы: Создание потенциала противодействия бедствиям на уровне государств и общин (ООН)

Література
  • Zaplatynskyi V. The new concept of the most general term "danger" . International scientific conference security, extremism, terorism 2012. December 13th – 14th, 2012 Podhájska Slovak Republic. – Požiarnotechnický a expertízny ústav MV SR v Bratislave, 2013 – st. 267-278 ISBN: 978 - 80 - 89608 - 08 – 9 EAN: 9788089608089 http://komjathylaszlo.hu/elemek/pub/folyoirat/2012-zbornikbet-proceedings.pdf#page=273
  • Заплатинский В. М. Терминология науки о безопасности. // Zbornik prispevkov z medzinarodnej vedeckej konferencie «Bezhecnostna veda a bezpecnostne vzdelanie». — Liptovsky Mikulas: AOS v Liptovskom Mikulasi, 2006, (CD nosic) ISBN 80-8040-302-3
  • Раздорожный А. А. Охрана труда и производственная безопасность: Учебно-методическое пособие — Москва: Изд-во «Экзамен», 2005. — 512 с. (Серия «Документы и комментарии»)
  • Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні в 2010 році. Електронний доступ: https://web.archive.org/web/20150402173552/http://www.mns.gov.ua/content/nasdopov2010.html
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.