Недбай Зоя Василівна
Зоя Василівна Недбай — українська кіноакторка.
| Зоя Недбай | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Зоя Василівна Недбай | |||
| Народилася |
2 грудня 1942 Одеса, Українська РСР, СРСР | |||
| Померла |
22 березня 1990 (47 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Діяльність | акторка, кіноакторка | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (1965) | |||
| IMDb | nm5583544 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
Життєпис
Народ. 2 грудня 1942 р. в Одесі в родині робітника. Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1965). Була актрисою Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.
Знялась у фільмах: «Михайло Романов» (Маша), «Є і такий острів» (1963, Маріам, «Азербайджанфільм»), «Сьогодні і щодня» (1966, Лариса Петрівна), «Карантин» (1968, Ліля), «Внуки Колумба» (Юдіте), «Стара фортеця» (1973), в епізодах кінокартин: «Та, що входить у море» (1965), «Два роки над прірвою» (1966), «Берег надії» (1967), «Гольфстрим» (1968), «Мир хатам, війна палацам» (1970), «Родина Коцюбинських» (1970), «Інспектор карного розшуку» (1971), «Будні карного розшуку» (1973), «Щовечора після роботи» (1973), «Бути людиною» (1973), «Прощайте, фараони!» (1974), «Каштанка» (1975), «Польоти уві сні та наяву» (1982), «За ніччю день іде» (1984), «До розслідування приступити» (1987), «Війна на західному напрямку» (1990) та ін.
Була членом Спілки кінематографістів України.
Померла 22 березня 1990 р. в Києві.
Література
- Спілка кінематографістів України. К., 1985.
Посилання
- Зоя Недбай на сайті IMDb (англ.)
- Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)