Польоти уві сні та наяву

«Польоти уві сні та наяву» (рос. «Полёты во сне и наяву») — український[1] російськомовний радянський художній фільм 1982 року режисера Романа Балаяна. Через цензуру вийшов у прокат лише 1987 року. Головну роль виконав російський актор Олег Янковський. Зйомки відбулися у російському місті Владимир.

Польоти уві сні та наяву
рос. Полёты во сне и наяву
Жанр драма, трагікомедія
Режисер Роман Балаян
Сценарист Віктор Мережко
У головних
ролях
Олег Янковський
Оператор Вілен Калюта
Композитор Вадим Храпачов
Кінокомпанія Київська кіностудія імені Олександра Довженка
Тривалість 92 хв.
Мова російська
Країна  СРСР
Дата виходу 1983
IMDb ID 0084518

Займає 7-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Сюжет

Напередодні свого сорокаріччя Сергій Макаров (Олег Янковський) підсумовує прожите життя. Але йому нічого не приносить задоволення — ані дружина, ані коханка, ані робота, ані друзі.

Вік, у якому знаходиться Сергій — це вік, коли багато що вже досягнуто, але колишні цінності часто втрачають своє значення. Сергій зовсім заплутався — з дружиною його нічого не пов'язує, крім штампа в паспорті, а залицяється він до молодої дівчини Аліси (Олена Костіна), можливо, навіть її кохає. Натомість Сергія кохає чарівна жінка Лариса Юріївна (Людмила Гурченко), що працює поряд з ним за кульманом, але він цього «не помічає», проте користується її машиною, знаючи, що вона — вічна «рятівниця». Ларису Юріївну кохає начальник Сергія — Микола Павлович (Олег Табаков), але безнадійно. В Аліси є друг — молодий хлопець (Олег Меншиков), який жваво упадає за нею. Сергія він легко укладає в боротьбі на руках, і той, програвши парі, кричить «ку-ку-рі-ку» під столом на своєму дні народження, куди запрошені всі товариші по службі та молода коханка.

Переступивши «серединний рубіж» життя, головний герой фільму починає відчувати кризові переживання, йому здається, що більша частина того, до чого прагнув, насправді не більше ніж порожня суєта. Постійне почуття дискомфорту і незадоволеності змушують героя кидатися між людьми й робити дивні вчинки в надії на те, що в житті відбудуться зміни і йому відкриється те, що раніше було недоступним.

«Ех, Серьога, Серьога, як заздрив я тобі в інституті, а зараз все у тебе шкереберть» — зізнається Сергію начальник відділу Микола Павлович у розмові на кухні. «Ти ж хворий, Серьога, невже не розумієш?» — пояснюючи таким чином дивацтва в поведінці Сергія, які помітні усьому оточенню.

В ролях

Знімальна група

Нагороди

Цікаві факти

  • На роль Сергія Макарова спочатку планувався Микита Міхалков, але Роман Балаян побачивши гру Олега Янковського у фільмі Тетяни Ліознової «Ми, що нижче підписалися» зрозумів, що він більше підходить на цю роль. Але Міхалков все ж зіграв у фільмі роль режисера.[2]
  • Сергій Іванов грає у фільмі самого себе. Головний герой побачивши його впізнає в ньому «Кузнєчіка» — героя фільму Леоніда Бикова «У бій ідуть лише «старі»»
  • За початковим сценарієм фінал фільму мав завершитися трагічно — головний герой гинув стрибнувши з «тарзанки». Але Роман Балаян проїжджаючи повз копицю з сіном вирішив змінити фінал.[2]
  • Також у сценарії не було ролі Олега Меншикова. Режисер додав цього персонажа на противагу Макарову.[2]
  • Балаян логічно продовжує тему польотів у драмі 2009 року «Райські птахи».

Примітки

  1. Your Website Title. Dovzhenko Center (укр.). Процитовано 31 липня 2021.
  2. Інтерв'ю Р.Балаяна

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.