Немирівська чоловіча гімназія

Немирівська чоловіча гімназія


Тип гімназія
Країна  Російська імперія
Розташування Немирів
Засновано 1838
Ідентифікатори й посилання

Неми́рівська чолові́ча гімна́зія — навчальний заклад 19 — початку 20 століття у місті Немирів (колись Подільської губернії, нині Вінницької області).

Історія

Немирівська гімназія веде відлік від 1785 року, коли в Немирові було створено училище для 12 хлопчиків. 1799 року тут уже навчалося 359 учнів. Заснував училище граф Вінцентій Потоцький для дітей бідних шляхтичів.

В 1838 році камергер «височайшого двору» граф Болеслав Потоцький запрпонував Міністерству народної освіти реорганізувати дворянське училище в гімназію і обов'язково щорічно виплачувати необходні для її утримання кошти, а також побудувати нову будівлю гімназії. 16 квітня 1838 року замість дворянського училища в Немирові було заснована гімназія, і святково відкрита 7 серпня того ж року. Кількість учнів досягла 450.

Перший почесним опікуном гіназії обрали графа Б. Потоцького, а з 1867 року — йогого зятя графа Г. С. Строганова.

У другій половині 19 століття в Немирові відкрили жіночу гімназію, народне училище, школу грамоти для дітей. Ці заклади розмістилися в новому корпусі, побудованому поруч із корпусом чоловічої гімназії.

З гімназією тісно пов'язані імена видатних діячів російської, української та польської культури 19 століття. Тут у 1855—1859 роках викладав географію український етнограф і фольклорист Опанас Маркович, у 1845—1848 роках малювання викладав художник Іван Сошенко, у 1844 -1852 філолог М. К. Чалий, у 1866-1876 І. І. Ничипоренко.

1957 року в педагогічному училищі, розташованому в корпусі колишньої чоловічої гімназії, було відкрито літературно-меморіальний музей письменниці Марка Вовчка (вона жила в Немирові в 1850-х роках).

Випускники

Архітектура

Корпус чоловічої гімназії (1838 рік) — це двоповерхова цегляна споруда в дусі практичної казенної архітектури пізнього класицизму. Архітектор — професор механіки й архітектури Київського університету Франц Мєхович.

Будинок зберігся до наших днів із деякими змінами. На його головному фасаді встановлено меморіальні дошки Миколі Трублаїні, Опанасу Марковичу, Іванові Сошенку, Григорієві Мачтету.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.