Нененко Валерій Георгійович

Валерій Георгійович Нененко (рос. Валерий Георгиевич Нененко; нар. 30 березня 1950, Воронеж, РРФСР) — російський радянський футболіст, нападник, тренер.

Валерій Нененко
Особисті дані
Повне ім'я Валерій Георгійович Нененко
Народження 30 березня 1950(1950-03-30) (71 рік)
  Воронеж, РРФСР
Зріст 176 см
Вага 75 кг
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1967—1968 «Труд» (В)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1969—1970 «Труд» (В) 34(3)
1970—1973 «Іскра» (См) ?(?)
1973 «Металург» (Жд) 11(0)
1973—1974 «Металург» (Л) ?(?)
1974—1976 «Труд» (В) 52(11)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1990—1991
1992—1993
1995
1997—1998
1999—2001
2002
2003
2004
2005
2006
2012
2016—2018
2019		 «Буран» (Воронеж)
«Факел» (В)
«Арсенал» (Т)
«Кристал» (См)
«Факел» (В)
«Чорноморець»
«Салют-Енергія»
«Динамо» (В)
«Ротор-2»
«Факел» (В)
«Астрахань»
«Росарм»
«Рубін» (Воронеж)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Футболом почав займатися в 7 років. У 12 років записався в секцію ФК «Енергія» (Воронеж). Після закінчення школи, у вересні 1967 року, що Валерія зарахували в команду майстрів «Труд». Два роки виступав за дублюючий склад команди. Грав на позиції центрального нападника або нападника зі зміщенням вліво. У 1969 році переведений до основного складу[1].

У 1970 році перейшов у смоленську «Іскру», де одночасно проходив військову службу[1]. Після «Іскри» недовго грав за «Металург» (Жданов) і рік в ФК «Металург» (Липецьк)[2].

Після Липецька повернувся в рідний Воронеж, де грав за «Труд» з другого кола 1974 року і до 1977 року. У 27 років завершив кар'єру гравця[2].

Ось як сам себе оцінював Валерій Нененко:

Посередній гравець другої ліги. Частенько перетримував м'яч, вважався індивідуалістом. Володів непоганим ударом з правої ноги, вмів пробити головою, добре біг. Але не вистачало технічної оснащеності, може навіть, більшою спритністю у володінні м'ячем. Інше [також] було при мені, особливо самовідданість

— Валерій Нененко

Кандидат у майстри спорту. Залучався до складу юнацької збірної РРФСР[1].

Кар'єра тренера

Закінчив Воронезький педагогічний інститут. Також закінчив Вищу школу тренерів, де навчався разом з Валерієм Газзаєвим, Олександром Тархановим, Леонідом Ткаченком, Олексієм Петрушиним, Володимиром Онищенком та іншими[3][4].

На тренерській роботі з 1977 року. Десять років працював дитячим тренером у ДЮСШ-15 (Воронеж).

З 1988-1989 років, поєднуючи навчання в ВШТ, працював другим тренером ФК «Факел», де відповідав за фіксацію техніко-тактичних дії, начитував на диктофон, потім розшифровував.

Після цього працював головним тренером ФК «Буран» (Воронеж), «Факел», «Кристал».

Найуспішнішим періодом тренерської кар'єри Нененка вважається робота в «Факелі» з 1999 по 2001 роки. У грудні 1998 року його, успішного тренерв смоленського «Кристалу», запросив на тренерський пост президент «Факела» Юрій Михайлович Батищев. Нененко відмовився від трикімнатної квартири в Смоленську й прийняв запрошення[5]. У 1999 році «Факел», посівши друге місце в першому дивізіоні, вийшов у вищий дивізіон, де грав протягом двох сезонів. Цей результат є найкращим в історії клубу[3].

Після «Факела» тренував ФК «Чорноморець», «Салют-Енергія», «Динамо» (Воронеж).

У 2005 році працював головним тренером ФК «Ротор-2».

У 2006 році тренував «Факел». Взимку 2007 року звільнений з клубу, через важку фінансову ситуацію в команді.

У 2012 році тренував ФК «Астрахань». Залишили команду через розбіжності з президентом клубу Олександром Колосовим.

Викладав на тренерських курсах підвищення кваліфікації МОА «Чорнозем'я». З вересня 2013 року — тренер дитячої команди «Спарта» (Воронеж).

Сім'я

Батько — Георгій Миколайович все життя пропрацював водієм міжміського автобуса. Помер у 1990 році[1].

Мати — Луїза Олексіївна, закінчивши технікум, працювала майстром, потім начальником цеху на заводі радіодеталей. У 1964 році перейшла на завод «Електроніка». Померла в 2010 році[1].

Брат — Сергій Георгійович.

Одружений. Одружився в 26 років. У 1977 році народився син Роман.

Досягнення

Клубна кар'єра

Кар'єра тренера

Примітки
  1. Валерий Нененко: Всегда жить футболом (рос.). Газета «Игрок» Воронеж №15 (980) от 18.04.2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
  2. Валерий Нененко: Всегда жить футболом (продолжение) (рос.). Газета «Игрок» Воронеж №16 (981) от 24.04.2013. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 листопада 2013.
  3. Век футбола. 1908—2008. Воронежскому футболу — 100 лет, 2008.
  4. Валерий Нененко: «Наш город — самый футбольный в России» (рос.). Официальный сайт газеты «Берег» (Воронеж). Процитовано 28 листопада 2013.
  5. Валерий Нененко: Для меня Воронеж — это не Рязань или Казань (рос.). Статья из газеты «Игрок» (Воронеж) №23 (938) от 14.06.2012. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.