Неотомізм
Неотомі́зм — головний напрям неосхоластики, що вбачає у вченні Фоми Аквінського (1225–1274) найдосконаліше вираження «вічної філософії». Офіційна філософія католицизму, сучасна версія томізму, який є християнською адаптацією філософії Аристотеля.
Основні риси
Неотомізм різко протиставляє себе як матеріалізму, так і суб'єктивному ідеалізму; він претендує на універсалізм, на синтез віри і розуму, умогляду і емпірики, споглядальності та практицизму, індивідуалізму і соборності.
Неотомізм один з найпоширеніших різновидів сучасного ідеалізму;
Неотомізм також є сучасною філософською і педагогічною концепцією розвитку особистості, що вбачає призначення людини не в боротьбі за своє соціальне і духовне звільнення, а в прагненні наблизитися до божественної досконалості.
Неотомістський реалізм
Неотомістський реалізм відстоює незалежне від людської свідомості існування природи і суспільства, водночас проголошуючи останні продуктом творчої діяльності Бога та об'єктом його управління.[1]
Деякі неотомісти
- Жак Марітен — релігійний філософ, засновник неотомізму.
- Етьєн Жільсон — релігійний філософ, один з найвизначніших у XX столітті фахівців з історії середньовічної філософії, директор Інституту Середньовіччя в Торонто.
- Андрій Баумейстер — професор кафедри теоретичної і практичної філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Див. також
Джерела
- Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
- Релігійна філософія. Неотомізм.
- Губман Б. Л. Неотомизм // Новая философская энциклопедия / Ин-т философии РАН; Нац. обществ.-науч. фонд; Предс. научно-ред. совета В. С. Стёпин, заместители предс.: А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин, уч. секр. А. П. Огурцов. — 2-е изд., испр. и допол. — М.: Мысль, 2010. — ISBN 978-5-244-01115-9.
- LEXIKON DER PSYCHOLOGIE Neuthomismus