Несін Віталій Леонідович

Віталій Леонідович Несін (нар. 23 лютого 1984, Каховка, УРСР пом. 22 грудня 2004, Нова Каховка, Україна) український футболіст. Нападник.

Віталій Несін
Особисті дані
Повне ім'я Віталій Леонідович Несін
Народження 23 лютого 1984(1984-02-23)
  Каховка, УРСР
Смерть 22 грудня 2004(2004-12-22) (20 років)
  Нова Каховка, Україна
Поховання Нова Каховка
Зріст 180 см
Вага 74 кг
Громадянство  Україна
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1998—2001 УФК (Дніпропетровськ)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
2001—2003 «Дніпро» (Дніпроп.) 3(0)
2001—2003   «Дніпро-2» 25(1)
2001—2002   «Дніпро-3» 13(1)
2002   «Динамо-2» (К) 9(0)
2003   «Борисфен» 10(0)
2003    «Борисфен-2» 1(0)
2004 КЗЕСО (ААФУ)
2004 «Ворскла» 11(0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
2002—2003
2003—2004
Україна (U-17)
Україна (U-19)
1 (0)
3 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Вихованець каховського футболу, займався в дніпропетровському УФК. Професійну кар'єру розпочав у дніпропетровському «Дніпрі». У 2002 році виступав в оренді за київському «Динамо». Вважався одним з найперспективніших футболістів України[1]. Став одним з найкращих гравців на турнірі пам'яті Валентина Гранаткіна. Виступав за юнацьку та молодіжну збірну України. У 2003 році виступав в оренді за «Борисфен». Після цього перебував на перегляді в російських клубах «Динамо» і «Ростов». У 2004 році став гравцем полтавської «Ворскли-Нафтогаз». 22 грудня помер в лікарні міста Нова Каховка, після того як потрапив в дорожньо-транспортну пригоду.

Клубна кар'єра

Ранні роки

У шість років батьки відвели його в дитячо-юнацьку спортивну школу з рідної Каховки, перший тренер — В. Г. Воронін. Після цього займався у тренера С. В. Корольського, під керівництвом якого досяг перших успіхів у дитячо-юнацькому футболі. Брав участь в обласних змаганнях, змагання на приз клубу «Шкіряний м'яч». Після закінчення сьомого класу ЗОШ № 3, Віталій продовжив навчання в дніпропетровському Училище фізичної культури, тренував там Валентин Нападенський. Також разом з ним займався Євген Ширяєв[2].

«Дніпро» та «Динамо»

У червні 2001 року розпочав виступати в «Дніпрі-2» та «Дніпрі-3», в Першій і Другій лізі України. При тренері Миколі Федоренко він почав потрапляти в заявку на матчі Вищій лізі[1]. Після цього «Дніпро» очолив Євген Кучеревський і зробив ставку на досвідчених футболістів[1]. Віталій спільної мови з Кучеревським не знайшов[1]. Проте при Кучеревського Несін дебютував у Вищій лізі 8 квітня 2002 року в матчі проти київського «Арсеналу» (0:1)[3], Віталій вийшов на 46 хвилині замість Сергія Косілова. У сезоні 2001/02 років разом з «Дніпром» дійшов до півфіналу Кубка України, де клуб програв донецькому «Шахтарю» (2:1)[4]. Несін вважався одним з найперспективніших футболістів України. Всього за «Дніпро» в Кубку Несін провів 3 матчі, причому у всіх поєдинках він грав по одному тайму.

Так як у «Дніпрі» у нього не склалися стосунки з Кучеревським, він був відданий в оренду гранду українського футболу київським «Динамо» в червні 2002 року, причому на запрошення самого Валерія Лобановського[1][5]. Але в травні 2002 року Лобановський помер. Після від'їзду в «Динамо» Кучеревський сказав — «У хлопця дах потік від авансів, виданих в ранньому віці»[1]. Головний директор «Дніпра» Андрій Стеценко, заявив що «Динамо» пропонувало обміняти Несіна на Олега Венглінського. Також у Несіна була пропозиції від донецького «Шахтаря», де працював Микола Федоренко, знайомий Віталію по «Дніпру»[1]. Віталій потрапив в заявку Олексія Михайличенка на кваліфікацію Ліги чемпіонів[6], але в турнірі не зіграв. В основі «Динамо» йому закріпитися не вдалося, тому Несін виступав за «Динамо-2» у Першій лізі, де провів 9 матчів. Причому у всіх зустрічах він виходив на заміну. Взимку 2003 року повернувся до «Дніпра», де знову виступав за «Дніпро-2». Причиною гри у другій команді стала незадовільна спортивна форма.

«Борисфен» та «Ворскла»

Влітку 2003 року відданий в піврічну оренду новачкові Вищої ліги бориспільському «Борисфену», також разом з ним в клуб вирушили інші партнери по «Дніпру» — Олег Карамушка та Юрій Слабишев[7]. У команді дебютував 17 липня 2003 року в матчі проти запорізького «Металурга» (1:0)[8], Несін розпочав матч в основі, але на 68 хвилині він був замінений на Юрія Слабишева. За півроку в «Борисфені» у Вищій лізі він зіграв 10 матчів, причому в жодному з цих поєдинків не зіграв повні 90 хвилин. Також провів 1 матч за «Борисфен-2» у другій лізі чемпіонату України проти тернопільської «Ниви» (3:0)[9], Несін вийшов у другому таймі замість Максима Стадника. У грудні 2003 року Віталій вирушив на перегляд в московське «Динамо», де тренером тоді був Ярослав Гржебик[10]. Після одного з тренувальних матчів проти турецького «Різеспора» (0:2 — на користь турків), головний тренер Ярослав Гржебик відзначив гру Віталія Несіна[11].

Український нападник Несін — швидкісний гравець, який уміє виконувати на полі великий обсяг роботи. У матчі з турками він запам'ятався своїми нестандартними, оригінальними рішеннями

— Ярослав Гржебик

У лютому 2004 року полетів разом з «Динамо» на збір в Німеччині[12]. У березні 2004 року було повідомлено, що «Динамо» не придбає Віталія через недомовленості з «Дніпром» про суму трансферу. Влітку 2004 року провів 2 матчі та відзначився 2 голами в аматорському чемпіонаті України за КЗЕСО з Каховки. У червні 2004 року Несін побував на перегляді в російському «Ростові»[13].

30 липня 2004 року Несін підписав контракт з полтавською «Ворсклою-Нафтогаз»[14], де тренером був Володимир Мунтян. 6 серпня його було офіційно представлено в конференц-залі клубу, Несін взяв собі 39-й номер, також було повідомлено що Віталій підписав дворічний контракт. У команді дебютував 1 серпня 2004 року в виїзному матчі проти криворізького «Кривбасу» (1:0)[15], Несін відіграв весь поєдинок. У «Ворсклі» Віталій Несін став основним гравцем, хоча в команді так і не відзначився забитим м'ячем. Зіграв у першій половині сезону 2004/05 років повні 11 матчів у Вищій лізі та 2 матчі в Кубку України. Хоча Несін і був основним гравцем, головний тренер Володимир Мунтян залишився незадоволений його грою.

Як і раніше ніяк не може знайти себе Несін — футболіст, багато забивав в юнацькому футболі. За своєю працездатності, за швидкісними якостями — він один з найкращих в команді, але форвард повинен ще й забивати голи

Володимир Мунтян

Кар'єра в збірній

Виступав за юнацьку та молодіжну збірну України. У 2002 році на турнірі пам'яті Валентина Гранаткіна в Санкт-Петербурзі, Несін став найкориснішим гравцем, також виступав з капітанською пов'язкою. Україна завоювала бронзові медалі, в матчі за 3-є місце «жовто-блакитні» обіграли Білорусь (0:1). Несін отримав шанс поїхати на молодіжний чемпіонат світу 2005 в Катарі[16].

Досягнення

Клубні

У збірній

Індивідуальні

  • Найкращий гравець Меморіалу Валентина Гранаткіна: 2001
  • Найкращий бомбардир Меморіалу Валентина Гранаткіна: 2001

Смерть

21 грудня 2004 року потрапив в автомобільну катастрофу[17]. Несін їхав в машині свого друга на задньому сидінні в гості до матері, для якої вже купив торт[17]. Поруч знаходилися дружина й дитина друга Несіна, вони загинули на місці аварії[17]. Віталія доставили в коматозному стані в районну лікарню міста Нова Каховка[17]. Віталій втратив багато крові, лікарі добу боролися за його життя[17]. Наступного дня, 22 грудня він помер, не приходячи до тями[18]. Його похорони відбулися в Новій Каховці[17].

Минулого року ми пережили трагедію, в автокатастрофі втратили Віталія Несіна, пам'ять якого хотілося б вшанувати хвилиною мовчання. Нехай він не так добре зіграв в першому колі, як міг би, але я переконаний, що цей футболіст мав дуже великий потенціал, який, на жаль, так і не зумів розкрити. Але ж Віталіка викликали на збір молодіжної збірної України, яка в січні планує взяти участь в турнірі в Катарі.

Володимир Мунтян

Пам'ять

Встановлено пам'ятник Віталію Несіну, в каховській дитячо-юнацькій спортивній школі є меморіальна дошка пам'яті Віталія Несіна. Щороку проходить традиційний дитячо-юнацький турнір з футзалу «Меморіал пам'яті вихованця Каховської ДЮСШ футболіста Віталія Несіна». Взимку 2007 року на турнірі грали футболісти 1994-1995 року народження.

Особисте життя

Батьки — Леонід Іванович Несін і Надія Ярославівна Несіна. Незадовго до смерті Віталій збирався одружитися з дівчиною Яною, сестрою загиблого воротаря Сергія Перхуна[18]. Несін познайомився з Яною в Ялті, де проводив збори з другою командою «Дніпра». Після того як Віталій помер, він приходив уві сні до Яни[18]. Віталій Несін часто їздив до дитячих будинків, купуючи різні подарунки[18].

Клубна статистика виступів

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок
Матчі Голи Матчі Голи
2000/01 «Дніпро-3» Друга ліга України 1 0
2000/01 «Дніпро-2» Перша ліга України 1 0
2001/02 «Дніпро-3» Друга ліга України 13 0
2001/02 «Дніпро-2» Перша ліга України 12 0
2001/02 «Дніпро» (Дніпропетровськ) Вища ліга України 3 0 3 0
2002/03 «Динамо-2» (Київ) Перша ліга України 9 0
2002/03 «Дніпро-2» Перша ліга України 10 1
2003/04 «Борисфен-2» Друга ліга України 1 0
2003/04 «Борисфен» Вища ліга України 11 0 3 0
2003/04 КЗЕСО Аматорський чемпіонат України 2 2
2004/05 «Ворскла-Нафтогаз» Вища ліга України 11 0 2 0

Примітки

  1. Виталий Несин: «Пытаюсь найти „своего“ тренера» (рос.). Спорт-Экспресс. 16 грудня 2003. Процитовано 3 лютого 2010.
  2. «Черноморец» может выиграть у «Днепра», и у «Шахтёра» (рос.). Football.ua. 1 жовтня 2008. Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 3 лютого 2010.
  3. Протокол матча (рос.). Украинский футбол от Дмитрия Трощия. Процитовано 3 лютого 2010.
  4. Протоколы всех матчей Кубка Украины (рос.). Украинский футбол от Алексея Кобызева. Процитовано 3 лютого 2010.
  5. Костышин, Крипак, Венглинский и Полунин — игроки «Днепра», Несин — в аренде «Динамо» (рос.). Террикон. 28 червня 2002. Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 3 лютого 2010.
  6. Заявка киевского «Динамо» на второй квалификационный раунд ЛЧ (рос.). UA-Футбол. 31 липня 2002. Процитовано 3 лютого 2010.
  7. «Борисфен» пополнился игроками «Днепра» (рос.). UA-Футбол. 1 липня 2003. Процитовано 3 лютого 2010.
  8. Протокол матча (рос.). Украинский футбол от Дмитрия Трощия. Процитовано 3 лютого 2010.
  9. Протокол матча (рос.). Украинский футбол от Дмитрия Трощия. Процитовано 18 лютого 2010.
  10. Виталий Несин на просмотре в московском «Динамо» (рос.). UA-Футбол. 5 грудня 2003. Процитовано 3 лютого 2010.
  11. Главный тренер московского «Динамо» доволен Несиным (рос.). UA-Футбол. 9 січня 2004. Процитовано 3 лютого 2010.
  12. «Динамо» улетает в Германию без Канчельскиса, но с Точилиным (рос.). Sports.ru. 13 лютого 2004. Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 3 лютого 2010.
  13. Несин поехал в «Ростов» (рос.). UA-Футбол. 12 червня 2004. Процитовано 3 лютого 2010.
  14. «Ворскла» подписала Несина и Полуницкого (рос.). UA-Футбол. 30 липня 2004. Процитовано 3 лютого 2010.
  15. Протокол матча (рос.). Украинский футбол от Дмитрия Трощия. Процитовано 3 лютого 2010.
  16. В автокатастрофе погиб Виталий Несин (рос.). Газета «Факты и комментарии». Архів оригіналу за 18 липня 2007. Процитовано 3 лютого 2010.
  17. Погиб Виталий Несин (рос.). UA-Футбол. 23 грудня 2004. Процитовано 3 лютого 2010.
  18. Яна Перхун: «Футбол смотреть перестала...» (рос.). UA-Футбол. 28 вересня 2007. Процитовано 3 лютого 2010.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.