Михайличенко Олексій Олександрович

Був вихованцем київського «Динамо» його першим тренером був Євген Котельников[3]. Михайличенко дебютував за першу команду у віці 19-ти років, до цього успішно виступаючи за дубль. Вперше до основної команди перспективного півзахисника став підпускати Юрій Морозов в 1983 році. Вже в дебютному матчі Олексій зумів відзначитися забитим голом, а всього в першому своєму сезоні провів на полі п'ять матчів і відзначився трьома забитими м'ячами.

У 1984 році в команду після річної відсутності повернувся Валерій Лобановський, який спочатку використовував Михайличенко як гравця підміни, випускаючи на поле по ходу матчу з метою посилити гру в атаці. Мала кількість ігрового часу ледь не призвела до переходу Михайличенка до складу московського «Динамо», проте в останній момент перехід не відбувся. На початку наступного сезону травму отримав основний гравець киян Іван Яремчук, що надало шанс Михайличенку закріпитися в стартовому складі команди, яким він скористався. У тому ж році Олексій виграв свої перші трофеї в дорослому футболі, ставши чемпіоном і володарем Кубка СРСР.

Сезон 1986 року став для Михайличенка одним з найвдаліших у складі «Динамо»: півзахисник став найкращим бомбардиром команди (з 12 забитими м'ячами), яка зуміла захистити чемпіонський титул, а також допоміг їй домогтися перемоги в Кубку володарів кубків (втім внесок Михайличенка в цей успіх був значно меншим — дише одна грав в 1/8 фіналу з румунською «Університатею»). У наступному сезоні Олексій знову став найкращим бомбардиром команди (цього разу з 9 голами), але нових трофеїв виграти не зумів. В результаті Михайличенко був названий найкращим футболістом СРСР у 1988 році, а також двічі поспіль був найкращим футболістом України у 1987 та 1988 роках.

Свою останню золоту медаль чемпіонату СРСР Михайличенко отримав в 1990 році, проте його внесок у цю перемогу був не великий, оскільки по ходу сезону він перебрався в італійську «Сампдорію».

Михайличенко в грі за «Сампдорію».

Наприкінці червня 1990 року Михайличенко перейшов у італійський клуб за 6,5 мільярди лір, підписавши трирічну угоду[4]. Незважаючи на те, що у «Сампдорії» на той момент був один з найсильніших складів у Серії А[5], а сам футболіст вже переніс кілька операцій на коліні, колатеральних зв'язках і меніску[6], Михайличенко вдалося відразу стати гравцем основи.

Дебютував за генуезців 15 вересня 1990 року у гостьовому матчі Серії А проти «Фіорентини» (0:0)[7], а вже в наступній грі в Генуї проти «Болоньї» Михайличенко забив вирішальний гол, принісши своїй команді перемогу 2:1.[8]. А вже наступного місяця він забив гол у першій гру Суперкубка УЄФА проти «Мілана», завдяки чому його команда зіграла 1:1[9]. У листопаді Михайличенко знову забив у Серії А в грі проти Пізи 4:2, а у лютому ще раз відзначився у воротах «Болоньї» встановивши остаточний рахунок 3:0[10].

У перший же рік в Італії радянський півзахисник допоміг генуезцям завоювати перший в історії команди чемпіонський титул і став першим у історії радянським гравцем — чемпіоном Італії з футболу. Незважаючи на це, після закінчення сезону Олексій покинув Італії, за його власними словами «Сампдорія» не змогла стати тим клубом, де він зумів би повністю розкрити свій талант. Крім того, свою роль зіграли мовний бар'єр і адаптація в новій країні[11][12], а також непрості відносини з лідерами команди Роберто Манчіні і Джанлукою Віаллі. Так одного разу Манчіні наказав тренеру Вуядину Бошкову залишити Михайличенка на лавці[13]. Крім того Олексій звик грати в чемпіонаті з січня по жовтень, через що йому так і не вдалося звикнути до ритму італійського футболу[14].

В результаті 11 червня 1991 року Михайличенко за 4 мільярди лір перебрався в чемпіонат Шотландії[15], ставши гравцем одного з найсильнішого клубу країни «Рейнджерс». Олексій досить швидко освоївся в Глазго і став одним з провідних гравців команди, яка щороку вигравав місцевий чемпіонат, а також різні кубкові турніри.

Його перший сезон в новій команді безперечно, був його найуспішнішим, оскільки команда здобула «золотий дубль», а Михайличенко був основним гравцем, забивши 10 голів у 27 матчах чемпіонату. Наступного сезону він взяв участь у 29 матчах чемпіонату, а «Рейнджерс» виграв «внутрішній требл», але провів лише п'ять голів. Так само український півзахисник був основний і протягом наступного сезону 1993/94 років, зігравши 34 гри і забивши п'ять голів.

З 1994 року півзахисник став часто піддаватися травмам, а в команді з'явився Браян Лаудруп, що швидко зайняв місця Михайличенка, в результаті чого останні два сезони у команді для українця вийшли досить змазаними (9 і 11 матчів у чемпіонаті відповідно). У 1996 році Олексій Михайличенко прийняв рішення завершити ігрову кар'єру у віці 33 років[16].

У 1983 році Михайличенко брав участь у Літній Спартакіаді народів СРСР у складі команди УРСР, з якою посів 4 місце, програвши у матчі за бронзу збірній Москви в серії пенальті[17].

Михайличенко дебютував у складі збірної СРСР 29 квітня 1987 року в матчі відбору на Євро-1988 проти збірної НДР (2:0). А вже 9 вересня в рамках цієї ж кваліфікації Михайличенко забив у ворота Франції (1:1). В підсумку, зігравши у чотирьох іграх кваліфікації, Олексій допоміг своїй команді посісти перше місце у групі без одної поразки та кваліфікуватись на турнір.

Наступний, 1988 рік, став найуспішнішим у кар'єрі Михайличенка. У червні він у складі збірної відправився на Чемпіонат Європи і допоміг команді дійти до фіналу турніру, забивши переможний м'яч у ворота збірної Англії в третьому турі групового етапу. Незважаючи на старання своїх лідерів, у фінальному матчі збірна СРСР поступилася зірковій збірній Нідерландів. Вже через кілька місяців Олексій у складі олімпійської збірної СРСР взяв участь в Олімпійських іграх в Сеулі, на яких радянським футболістам вдалося завоювати золоті медалі. Михайличенко нарівні з Ігорем Добровольським був одним з лідерів команди і відзначився п'ятьма забитими голами. У фінальному матчі проти бразильської збірної Михайличенко зумів заробити пенальті (успішно реалізований Добровольським), а також змусити порушити на собі правила бразильця Едмара, який був вилучений з поля. Настільки яскравий футбольний рік не міг не залишитися непоміченим і за його підсумками Михайличенко увійшов до числа претендентів на «Золотий м'яч», зайнявши в підсумку четверте місце і пропустивши вперед себе тільки зоряне «голландське тріо» (Марко Ван Бастен, Руд Гулліт і Франк Райкард).

Чемпіонат світу 1990 року Михайличенко був змушений пропустити через травму плеча[18][6], отриману напередодні турніру в товариському матчі зі збірною Ізраїлю[19]. Останнім міжнародним турніром для Михайличенка став провальний Євро-1992, де збірна СНД посіла останнє місце в групі, а Олексій результативними діями відзначитися не зумів.

Вже після розпаду СРСР і створення окремих збірних у всіх республіках, Михайличенко відмовився виступати за збірну Росії[20] і провів два матчі у складі новоствореної збірної України — 28 жовтня 1992 року проти Білорусі (1:1) і 12 жовтня 1994 року проти Словенії (0:0). В сумі за усі національні збірні провів 43 матчі та забив 9 голів[21], ставши одним з небагатьох футболістів, які виступали за 3 національні збірні: СРСР, СНД та України.

Олексій Михайличенко провів 7 сезонів у клубних турнірах УЄФА: 4 — у складі київського «Динамо», 2 — «Сампдорії», і 2 сезони у формі «Рейнджерс» з Глазго, зігравши загалом 31 гру, забивши 5 голів. З «Динамо» став переможцем у Кубку кубків 1985-86.

Усі матчі та голи Олексія Михайличенка у єврокубках
№	Сезон	Турнір	Раунд	Господарі	Рахунок	Гості	Голи	Інше
1	1985-86	Кубок кубків	1/8 (2)	«Динамо» К	3:0	«Університатя»	—	79'
2	1986-87	Кубок чемпіонів	1/16	«Бероє»	1:1	«Динамо» К	51' (1:0)	87'
3			«Динамо» К	2:0	«Бероє»	—	69'
4	1/8	«Селтік»	1:1	«Динамо» К	—	85'
5		«Динамо» К	3:1	«Селтік»	—	69'
6	1986	Суперкубок	—	«Стяуа»	1:0	«Динамо» К	—	50'
7	1986-87	Кубок чемпіонів	1/4	«Бешикташ»	0:5	«Динамо» К	—	63'
8			«Динамо» К	2:0	«Бешикташ»	—
9	1/2	«Порту»	2:1	«Динамо» К	—
10		«Динамо» К	1:2	«Порту»	11' (1:2)
11	1987-88	Кубок чемпіонів	1/16	«Динамо» К	1:0	«Рейнджерс»	74' (пен.)
12				«Рейнджерс»	2:0	«Динамо» К	—
13	1989-90	Кубок УЄФА	1/32	«Динамо» К	4:0	«МТК»	—
14			«МТК»	1:2	«Динамо» К	—	77'
15			1/16	«Динамо» К	3:0	«Банік»	33' (1:0)
16	«Банік»	1:1	«Динамо» К	—
17	1/8	«Фіорентина»	1:0	«Динамо» К	—
18	«Динамо» К	0:0	«Фіорентина»	—
19	1990	Суперкубок	—	«Сампдорія»	1:1	«Мілан»	31' (1:0)
20			—	«Мілан»	2:0	«Сампдорія»	—	72'
21	1990-91	Кубок кубків	1/16	«Кайзерслаутерн»	1:0	«Сампдорія»	—	20'
22			«Сампдорія»	2:0	«Кайзерслаутерн»	—
23			1/8	«Олімпіакос»	0:1	«Сампдорія»	—
24	«Сампдорія»	3:1	«Олімпіакос»	—	69'
25	1/4 (2)	«Сампдорія»	2:2	«Легія»	—	56'
26	1991-92	Кубок чемпіонів	1/16 (2)	« Рейнджерс»	2:1 д. ч.	«Спарта»	—
27	1992-93	Ліга чемпіонів	1/16 (2)	«Рейнджерс»	2:0	«Люнгбю»	—	48'
28			1/8 (2)	«Лідс Юнайтед»	1:2	«Рейнджерс»	—	71'
29			Група	«Рейнджерс»	2:2	«Олімпік» Марсель	—
30	Група	ЦСКА	0:1	«Рейнджерс»	—
31	Група	«Брюгге»	1:1	«Рейнджерс»	—

Жирним шрифтом виділені клуби за які в цих іграх виступав О. Михайличенко

 (1) — перший матч;  (2) — матч-відповідь.