Никифор Фока Старший
Никифор Фока Старший (*Νικηφόρος Φωκᾶς, д/н —895/896) — військовий діяч Візантійської імперії.
| Никифор Фока Старший | |
|---|---|
 | |
| Народився |
невідомо Каппадокія |
| Помер |
895/896 Візантій |
| Країна |
 Візантійська імперія |
| Національність | вірменин |
| Учасник | Арабо-візантійські війни |
| Посада | доместик схол |
| Військове звання | генерал |
| Термін | 887—895/896 роки |
| Попередник | Андрій Скіфський |
| Наступник | Лев Катакалон |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Фоки |
| Мати | Педока |
| Діти | 1 син |
Життєпис
Походив з місцевої вірменської знаті. Народився у Каппадокії. Його батько звався Фокою Капподокінянином, був турмархом. Задля просування кар'єрними щаблями замолоду перейшов до православ'я. Розпочав службу при імператорі Василі I. Незабаром став вояком імператорської гвардії манглабітів. У 872 році призначається тумархом. У 873 році брав участь у військовому походу проти арабів Самосати.
До 878 року завдяки військовим здібностям стає протостратором. Також отримав від імператора власний палац біля церкви Св. Текли. Після цього призначається стратегом феми Харсіан. Відповідав за оборону кордонів від нападу арабських військовиків.
У 885 році призначається моностратегом для війни проти арабів у Південній Італії. Йому надано війська фем Фракія, Македонія, Сефалленія. З успіхом діяв проти супротивника, зумівши захопити міста Тарент, Сан-Северін, Регій, Тавроміна, Тропай, Амантеа та відновив укріплення Барі, Отранто. Він також вжив заходів для зміцнення візантійських позицій шляхом заселення вірменами Апулії та Калабрії. Також заслужив підтримку місцевого населення, припинивши зловживання та навернення місцевого люду на рабів.
У 886 році зі сходження на трон імператора Дьва VI Никифора Фоку було відкликано. У 887 році призначено доместиком схол Заходу. Згодом отримав почесне звання патрикія. У 894—895 роках воював проти Болгарії, змінивши його царя Симеона I, який вимушений був просити про перемир'я.
Більшість дослідників вважає, що Никифор Фока помер близько 896 року. Але є згадки, що внаслідок конфлікту з Львом Стіліаносом Фока втратив посаду й знову став стратегом феку Харсіан. За думкою низки послідників помер близько 900 року, проте це непевно.
Джерела
- Cheynet, Jean-Claude (1986). «Les Phocas». In Dagron, Gilbert; Mihăescu, Haralambie. Le traité sur la guérilla (De velitatione) de l'empereur Nicéphore Phocas (963—969). Paris. pp. 289—315.
- Kreutz, Barbara M. (1996). Before the Normans: Southern Italy in the Ninth and Tenth Centuries. Filadélfia: University of Pennsylvania Press. ISBN 0-8122-1587-7