Никодим (Скребницький)
Єпископ Никодим (Сребницький чи Скребницький; кінець XVII ст. — 12 червня 1751) — український релігійний діяч доби Гетьманщини.
| Єпископ Никодим | ||
.jpg.webp) | ||
| ||
|---|---|---|
| 7 січня 1745 — 12 червня 1751 | ||
| Церква: | Російська православна церква | |
| Попередник: | Арсеній (Берло) | |
| Наступник: | Сильвестр (Іванов) | |
| ||
| 1 вересня 1742 — 2 лютого 1745 | ||
| Попередник: | єпархія заснована | |
| Наступник: | Феодосій (Янковський) | |
| ||
| 29 травня — 5 червня 1740 | ||
| Попередник: | Антоній (Стаховський) | |
| Наступник: | Арсеній (Мацеєвич) | |
| ||
| 6 грудня 1738 — 29 травня 1740 | ||
| Попередник: | Іларіон (Рогалевський) | |
| Наступник: | Антоній (Путнянський-Черновський) | |
| Альма-матер: | Києво-Могилянська академія (1659—1817) | |
| Діяльність: | священник | |
| Народження: | кінець XVII ст. Гетьманщина | |
| Смерть: | 12 червня (23 червня) 1751 Переяслав | |
Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої); єпископ Чернігівський, єпископ Переяславський (1745–1751) (на Гетьманщині), єпископ Санкт-Петербурзький та Шліссельбурзький (1741–1745; в Московії).
Життєпис
Українець, освіту отримав в Київській академії, потім у Слов'яно-греко-латинській у Московії. Після прийняття чернецтва, наприкінці 1720-х був настоятелем Бєлгородського Миколаївського монастиря у Слобідській Україні, суддя духовних справ при Бєлгородській катедрі РПЦ (б).
У липні 1731 переведений в настоятелі Снєтогорського монастиря (поблизу Пскова, Сетумаа).
У січні 1734 — призначений членом Санкт-Петербурзького духовного правління і настоятелем Костромського Іпатієвського монастиря.
1736 — переміщений на посаду настоятеля московського Новоспаського монастиря, а у липні того ж року призначений членом святого Синоду.
6 грудня 1738 — був висвячений на єпископа Чернігівського РПЦ (б). Тут він займався справами жіночого монастиря Параскеви П'ятниці, статус якого визначався. Через півтора року, у травні 1740 його перевели з Чернігівської катедри знову до Московії, на Тобольську. Дали звання митрополита. Однак, отримавши звання митрополита, Никодим до Сибіру не поїхав, відмовився через хворобу, і тимчасово залишився без єпархії, мешкаючи у Москві. Після відмови, його перестали називати митрополитом.
1742 — після вступу на престол імператриці Єлизавети, Никодиму у вересні знову дали катедру, призначивши його першим єпископом нової Санкт-Петербурзької єпархії і доручили йому управління Олександро-Невським монастирем.
7 січня 1745 — за вказівкою цариці перемістили на катедру єпископа Переяславського.
Перед смертю роздав своє майно «на поминовення».